Епілог 2

Подивитися на перший виліт із грибниці маленьких бджоловів було запрошено безліч людей. І навіть незрозуміло чому. Чи той самий Оршар, який вважався у бджоловів кимось на зразок тата для молодняку, який живе у світі зелених туманів, вирішив поспостерігати за реакцією різних людей? Чи подумав, що непогано було б започаткувати таку ось традицію? Чи таким чином дякував? А може взагалі вирішив, що людям буде цікаво і цього вистачило.

Людей Оршар насправді розумів непогано.

А ще він розумів, що безпосередньо у світ зелених туманів — Велькану, як його називали в офіційних паперах, бджолови потрапити не можуть. Лише через світ людей. Так що, з ними краще не сваритися і всіляко доводити, що маленькі бджолови милі, безпечні та дуже корисні. А ще не претендують ні на що цінне для людей, бо самі не люди.

Бджолови, які вилітають цього дня подивитися на великий світ, були першими, але не єдиними. Майже за три роки вдалося знайти більшість личинок, захованих колись магами. Підказки шукали у щоденниках та інших записах, розпитавши бабусю-примару про те, хто власне ховав. Іноді це навіть допомагало.

Личинок шукали просто так різні авантюристи та місцеві селяни. Дуже їм сподобалася обіцяна винагорода.

Але найбільше їх знайшов Денька, який вирішив взяти участь у пошуку заради тренування дару. І, напевно, тому запрошення на виліт отримав одним із перших. Якщо взагалі не першим.

А ще запрошення отримали радники, які зберігають магію, та безліч нинішніх та колишніх студентів. Хене, без якого взагалі було неможливо обійтися, оскільки він здружився з Оршаром і навіть став разом із ним щось винаходити, передавши свої дирижаблі на доопрацювання родичам. І безліч інших людей, включно з місцевими перевертнями, яких насправді й запрошувати не треба було, бо жили поруч.

Роана теж запросили разом із сім'єю. І тепер він то спостерігав за тим, як близнюки в чотири руки нагладжують «собачку», насправді якогось напрочуд терплячого перевертня, то за тим, як компанія, що зібралася разом, шумно перемовляється. Забувши, що одні вже заміжні дами, які повинні поводитися поважно і благородно. Іншим уже довірили викладати у школі, хоча поки що лише введення в техніку безпеки роботи з плетіннями. Треті все ще у цій школі навчаються. Четвертих ледве знайшли у якомусь лісі, у компанії практикантів із іншої школи. П'яті бігають від радників і керують цілим кланом перевертнів. Шості...

Загалом, життя компанію розкидало і зібратися разом вони були раді.

— Ой, за вами так смішно спостерігати, — говорила Ольда, весело дивлячись на Яса та Фламму, що стояли поруч. — Геній та його асистентка. Один в один.

— На себе подивися, — пробурмотіла Фламма. — І взагалі, Яс просто зразки ґрунту вивчав, щоб зрозуміти, як його змінила грибниця і через що там досі ростуть дивні рослини. Вважається, що за кілька років ефект впливу чужого світу зникає, якщо його не підтримувати.

— Кажу ж, геній та віддана помічниця, — з усмішкою сказала Ольда.

Що вивчав Яс, Роан зрозумів. Мабуть, до столиці знову привезли мішок землі з того місця, де раніше була Кордон. Ефект там дійсно був цікавий і зберігався надмірно довго. І росли там величезні помаранчеві квіти, чиїм нектаром і пилком мали харчуватися маленькі бджолови. Дивно так росли. Грибниця, коли переповзала на нове місце, забрала ці квіти із собою, залишивши натомість величезний шматок порожньої землі, чомусь не сіро-коричневої, як довкола, а майже червоної. А потім пішов дощ, із землі поперли трави, звичайнісінькі, а слідом за ними й ці помаранчеві квіти. Чи насіялися, чи клаптики коренів залишилися і цього вистачило. Селяни навіть у свої двори намагалися їх пересаджувати, дуже гарні квіти, а вони там рости не хотіли. Тільки в горщиках із землею, яку набрали на тому місці, де раніше була Кордон.

А ще, там, як виявилося, справді були вираховані Роаном портали. І звідти, за вісім місяців після відходу грибниці, урочисто виїхали нелюди верхи на великих кішках. Що їм було потрібне, ніхто зрозуміти не встиг. Тому що ці дивні створіння мали необережність кинути списом у трепетну діву-мага, що викопувала квіточку в подарунок подрузі. Попасти не попали, але розлютили так, що вона загнала їх назад у портал за кілька хвилин. Лише пошпурлявшись блискавками.

Після цього у прикордонників знову з'явилося заняття — ганяти пацанів на кішках. Що це саме пацани, ніхто не сумнівався. Від людей прибульці з іншого світу відрізнялися навіть менше, ніж кікх-хей, а може взагалі були людьми, просто зайво смаглявими, і виглядали вони дуже молодо. На переговори, на жаль, не йшли. А може просто не розуміли, що з ними хочуть говорити.

— Уявляєте, цей хлопець дракона примудрився вбити людським черепом. Дійсно дуже везучий. І при цьому, напрочуд невдачливий. Ми там навіть до одного храму заїхали, так йому сказали, що спочатку боги відсипали надто багато удачі, злякалися створеного і додали для рівноваги невдачі, а потім не встигли перемішати. Так тепер і виходить, що з будь-якої невдачі у нього виростає удача. І чим сильніше не пощастило, тим до більшого везіння воно виведе, — розповідав Льєн про якогось свого знайомця, зустрінутого в подорожі.

Схоже, бути вільним магом Льєну подобалося, і поки Джульєтта не захистить свій диплом, навряд чи він від цих пригод відмовиться. Не вдома ж йому сидіти, чекаючи наречену. А так і деякого досвіду набереться, і в собі, можливо, розбереться. З Льєна поки не вийшло тямущого майстра хоч у чомусь, не зміг вибрати напрямок. Але Роан підозрював, що ця подорож закінчиться тим, що Льєн зрозуміє — йому подобається бути універсалом, здатним вирішувати проблеми, ну або знаходити того, хто їх вирішить. І тоді він почне колекціонувати плетіння, які у нього виходять найкраще. Плетіння на всі випадки життя. І в якийсь момент зрозуміє, як із готового, поєднуючи та перемішуючи, можна отримати щось своє.

Бачив Роан таких людей. Той же Кайвен такий і він великий маг насправді, якому заважають жити учні, яких він вічно десь підбирає.