13 (2)

Про студентів та юних воїнів, які ходили на полювання за лиходіями і випадково влаштували стихійне лихо, знову забули. Щоправда, ненадовго.

Роан, збираючись у ліс трощити дерева, згадав через кого власне змушений туди йти. І вирішив, що треба перед виходом прочитати лекцію. Про основи, тому що деякі недолітки чи через недоумство, чи погану пам'ять ці основи забули відразу, як отримали можливість більш-менш вільно користуватися магією.

Лекційних залів для натовпу студентів у фортеці чомусь не було передбачено, але Роан досить швидко придумав вихід і зібрав недоліток на полігоні, прямо біля створеного Малаком захисного купола. Студенти там стояли, перемовлялися, переступали з ноги на ногу. А ті, хто стояв близько до купола, ще й тицяли в нього пальцями, безстрашні люди.

Мешканці фортеці, особливо діти, теж лекцію пропустити не змогли. Вони сиділи на паркані та на деревах. Вдавали, що прибирають дальню частину полігону. А нахабні просто стояли біля входу, один прикордонник навіть пиріжок їв при цьому.

Роан, помилувавшись глядачами, глибоко вдихнув і зажадав перед свої очі героїв учорашнього дня.

Студенти почали переглядатись. Мабуть, усі без винятку несподівано відчули у собі щось героїчне. Роан глибоко вдихнув, нагадав собі, навіщо затіяна ця лекція, і уточнив вимогу:

— Мені потрібні ті… — слово «недоумки» так і просилося на язик, але це було б непедагогічно, тому лектор себе подолав і сказав: — мисливці на лиходіїв, які спочатку підпалили ліс, потім його загасили, принагідно влаштувавши тут небувалої сили зливу.

Герої вчорашнього дня стали несміливо вибиратися з натовпу та підходити до Роана. Вигляд у них був дуже невпевнений. Мабуть, розуміли, що хвалити їх за винахідливість та швидкість реакції не стануть.

— Отже, — похмуро мовив Роан, коли всі вийшли. — Перерахуйте свої помилки.

Студенти почали переглядатись. Потім, мабуть найсміливіша дівчина зробила крок уперед і тихенько сказала:

— Ми пішли без дозволу.

У натовпі хтось засміявся, але на нього одразу багатоголосо зашипіли, і він заспокоївся.

— Так. — Роан кивком підтвердив, що дівчина має рацію. — Ще?

— Ще? — перепитала дівчина і чомусь почервоніла. — Ну це… ми напали, не розібравшись.

— Можна подумати, у нас завжди буде час, щоб розбиратися, — промимрив один із хлопців.

— Це не означає, що ви повинні нападати на всіх підряд, — суворо сказав Роан і знову повторив: — Ще!

Дівчина заморгала і озирнулася на натовп, потім охнула, щасливо посміхнулася і життєрадісно прозвітувала:

— Ще не можна плести всім разом, не розподіливши обов'язки і не накресливши спочатку на папері, щоб бачити прорахунки, провиси та помилки.

— Молодець! — щиро похвалив дівчину Роан, через що вона почервоніла ще більше. — Можеш повертатись на місце.

Вона слухняно відійшла до інших.

— Отже, — повторився Роан.— Усі ви, як я сподіваюся, вивчали основи, а потім ще й складали з них іспити. У молодшій школі. Тому знати ви їх маєте. Але, як свідчить практика, чомусь не знаєте.

— Ну-у-у… — доволі дружно обізвалися студенти.

— Підручників у мене, на жаль, немає, — продовжив Роан. — Тож я розповім так. Перше, що ви мали пам'ятати — не кидайтеся силою бездумно. Прораховуйте свої дії, плануйте… ви повинні розуміти, що маєте намір отримати в результаті. Друге — запам'ятайте, ваші резерви не бездонні, а накопичувачі не найкращий вихід для безглуздих дітей. Розрахувати силу, що черпається з накопичувача, втричі складніше, ніж ту, що ви черпаєте з резервів. Резерви ви відчуваєте. Потік енергії відчуваєте. І можете вчасно зупинитись. Навіть інтуїтивно. А ось із накопичувачами цей фокус не вийде. Немає у світі двох однакових накопичувачів. Навіть якщо їх виготовляють із найстандартніших матеріалів, за всіма правилами, по двадцять разів все перераховуючи та вимірюючи, кінцевий результат ідеальним не буде. Від впливу майстра, матеріалу, погоди і сусідки, що випадково відволікала, нікуди не дінешся. Також при тривалому зберіганні пропускні канали розширюються, накопичена енергія потихеньку випаровується, матеріальна основа зношується. Особливо, якщо ви не досвідчені. Втім, навіть досвідчені маги користуються накопичувачами обережно. І точно не стали б з їх допомогою закликати грозу. Погода взагалі надто тонка штука для накопичувачів.

Студенти почали шепотіти і тикати один в одного ліктями.

— Про те, що не можна натовпу недовчених магів спільно щось виплітати без схеми, знають навіть необдаровані. Та половина смішних байок про магів починається з того, що хтось вирішив щось створити і покликав на допомогу приятелів, забувши викреслити схему. А тут ви, студенти зі старшої школи, наплели таку каламутну гидоту, що вона тільки якимось дивом не розповзлася, обрушивши енергію на землю і спаливши половину лісу, разом з вами.

— О-о-о-о… — озвалися студенти навіть із деяким захопленням.

Роан глибоко вдихнув, нагадав собі, що обзиватись непедагогічно, і продовжив лекцію, вирішивши, що буде вона довгою, тому що ці прокляті основи він повторить не менше десяти разів. Може, хоч так запам'ятають, бовдури.

***

Невідомо, чи запам'ятали студенти в результаті хоч щось, але діти фортеці потім до самої зими грали в магів і креслили в пилюці дивні закорючки, називаючи їх схемами.

Компанію мисливців на лиходіїв Роан, іншим у науку, відправив допомагати Хене розплутувати мотузку, яка мала обплутувати надуту легким газом кулю. До мотузки мали прив'язати короб, у якому сидітимуть випробувачі дирижабля. Але, на жаль, той хто вантажив цю надміцну мотузку, змотану в бухти, був необережний. У результаті вона і намокла, і розмоталася, і заплуталася так, ніби якась невміла майстриня намагалася в'язати з неї светр.

Сам Роан з почуттям виконаного обов'язку вирушив валити дерева і пристосовуватися до резерву, що виріс.

Лісом він ішов досить довго, намагаючись залишити далеко за спиною різних допитливих дітей та інших шукачів пригод. Дійшов до галявини, серед якої загадково стирчало самотнє сухе дерево. Потер долоні одну об одну. Глибоко вдихнув і вдарив по дереву улюбленим повітряним кулаком.