2 (2)

Фламма, відчуваючи себе справжнісіньким філософом, думала про життя.

Ні, те, що це штука дивна та несправедлива, вона зрозуміла давно. Просто іноді міркувала про подробиці цієї дивності та несправедливості.

Ось, наприклад, по справедливості має виходити так, що найкрасивіші дівчата королівства стануть дружинами принців. Навіщось ж ця краса дівчатам була дана. А насправді принцесами стають менш прекрасні, зате більш родовиті.

Фламма зітхнула і подивилася на довготелесого Льєна, чия сестра якраз примудрилася стати принцесою. Льєн Фламмі не дуже подобався, і тут навіть родовитість не рятувала ситуацію. І дівчина не розуміла, що в ньому, крім родовитості, могла знайти лицемірка Джульєтта, яка, напевно, саме через родовитість розставила на нього сіті, не підозрюючи, що їй це вже ні до чого. А потім просто не змогла відступити і пошукати когось краще. Обличчя тримає.

Фламма перевела погляд на Джульєтту і була змушена визнати, що добре тримає це обличчя. Руда лицемірка сиділа притиснувшись до довготелесого синка кор-графа, дозволяючи обіймати себе за талію, нюхала дикунський напій, налитий у потворну глиняну суміш пляшки і глека, і вигляд мала цілком щасливий. Цікаво, чи була б вона такою ж щасливою, якби її татко отримав листа, в якому повідомлялося про негідну поведінку дочки, і звелів негайно вийти заміж?

Ні, Фламма не збиралася цей лист писати, хоча і вважала, що спочатку слід все-таки стати дружиною, а вже потім залишатися наодинці з чоловіком у закритій кімнаті на більш, ніж тривалий час, здатний завдати шкоди репутації. Просто Фламмі хотілося, щоб Джульєтта сказала правду. Визнала, що цей Льєн ні обличчям не вийшов, ні фігурою, досить нескладною, якщо чесно. А ще він — зануда. Не вміє грати на кері, навіть на чотириструнній, не кажучи вже про ту, у якої шість струн. Не вміє складати вірші та нормально читати чужі. Компліменти у нього дивні. І тоді, коли правильний кавалер даруватиме квіти в розписному папері і цукерки в красивій коробці, цей йолоп приносить якісь безглузді солодощі з медом і горіхами, загорнуті в виноградне листя, які ще й розтікаються і плющяться при перевезенні. Ще різнокольорове пір'я дарував. І, верх несмаку, шкіряний гаманець-мішечок, на якому була вишита летюча миша. А ця дурепа, не миша, а Джульєтта, чомусь хихотіла і радісно посміхалася. Єдиний його нормальний подарунок — браслет із чорненого срібла та золотих ниток. Та й той він купив бо це амулет, а не коштовність.

Загалом Льєн був неправильним сином кор-графа. Зовнішністю на героя роману не схожий. Розумничав. Одягався в якесь ганчір'я, іноді таке поношене, що його давно треба було викинути. Купцям замки заговорював, щоб підзаробити, замість виписати гроші з дому. І мерзенне пиво пив зі своїми білобрисими приятелями, один із яких ідіот, а другий взагалі син мірошника.

Правильні сини кор-графів повинні сяяти, бути багатими, дарувати коханим коштовності та вводити моду в столиці, замість того, щоб лякати пристойних дівчат плямами на рукавах.

Життя несправедлива штука, воно дарує титули тим, хто не здатний це оцінити.

Фламма зітхнула. Потім слухняно понюхала вміст пляшки-глечика. Пахло воно цілком приємно, незважаючи на те, що було дикунським напоєм. Потім подивилася на присутню дикунку і знову зітхнула.

Ось ще одне підтвердження несправедливості світу.

Шелла, звісно, ​​красуня. Цього в неї не відібрати. Ну, маг вона ще хороший, особливо останнім часом, коли нарешті навчилася тримати свою воду. Аспірантка ще перспективна. Вона навіть якихось дітей навчає чомусь там у молодшій школі. Але на цьому її позитивні риси і закінчувалися. Вона була бастардом, хоч і визнаним ще до народження. Її мати взагалі з цирком втекла. З родичів лише ненормальна стара зі страшними чорними очима. І на тобі, до цієї особи, у якої ні походження нормального, ні грошей, ні зв'язків, залицяється справжнісінький спадкоємець баронства — молодий, гарний, офіцер. І баронство там не бідне, Фламма спеціально перевіряла, цікаво було, чомусь здавалося, що має бути дрібне на три села.

Залицявся чоловік красиво, за всіма правилами, навіть на виставу королівського театру вже зводити встиг. І навіть батько офіцера Ерленна перешкоджати не став. Просто приїхав, поговорив із местресою Йядою, поговорив про щось із Шеллою і спокійно поїхав. І навіщо йому таке в сім'ї? Мало того, що походження просто жахливе, так ще й степовик-напівкровка. І будуть у барона онуки на чверть дикунами.

Фламма знову зітхнула і почала мріяти про те, що якось теж зустріне свого красеня — офіцера та барона. І він стане залицятися, так само красиво. Вона навіть готова була заради цього спочатку витягнути його з канави, де він мало не захлинувся дощовою водою після того, як кінь послизнувся, впав туди разом з вершником, зламавши йому ногу, а потім покинув господаря і втік. Про те, як саме свого офіцера витягуватиме, Фламма не думала. Це були дрібниці, які не варті її уваги. Вона навіть не знала, як цей подвиг здійснила Шелла. І про те, що потопаючий офіцер і красень, перемазаний у багнюці, нічим не відрізняється від звичайного сільського хлопця, не замислювалася. Тому для Флами все було легко — знайшла, витягла, а потім, через певний час, щасливо вийшла заміж. Шеллі просто пощастило.

Сама Шелла того дня вважала, що їй дуже не пощастило. Мало того, що потрапила під зливу, коли поверталася із села, де вмовляла неосвічену рідню учениці не забирати дівчинку зі школи заради прополки грядок, то ще й стогін в канаві почула. І не змогла пройти повз. Втішало її тоді, вимоклу, брудну і відчуваючу наближення застуди, що нарешті вдалося підняти в повітря за допомогою левітації щось живе важче за Ясового кота. Хоч і притримувала людину при цьому та й підняла невисоко, але вже успіх.

А потім була застуда, яка ледь не переросла в запалення легень через бажання все-таки встигнути зробити все заплановане. Були учні, що кричали під вікном лікарняного крила, щоб швидше одужувала. І накульгуючий офіцер з букетом величезних сортових ромашок.