Розділ 33. Випробування темрявою

Розділ 33. Випробування темрявою

Від подальшої розмови магів врятував шинкар. Мугикаючи собі під носа жартівливу пісеньку про русалку без хвоста, чолов’яга поставив переді мною нову миску з юшкою та великий шмат пирога з м’ясом на додачу.

– Дякую, – кивнула я, вказавши на їжу, – А що це страва? Ніби просто, але доволі смачно.

– Ти ніби з місяця звалився, хлопче, – здивувався хлопчина, – Це ж класичне гумбо, тільки я в нього додав трохи запеченої кров’янки. Моя бабуся завжди так робить.

– Треба буде запам’ятати, – посміхнулася я, дивлячись, як скривилася від огиди Белла.

– Фредерік, візьми нам чогось випити, – попросила вона, коли широка спина шинкаря зникла з виду, – Треба щось свіже, аби перебити смак.

Як не мене, зі смаком страв все було нормально і відьма банально вередувала.

– Гадаю, йому досить на сьогодні, – зупинила я хлопця, засумнівавшись, чи є в цьому закладі щось, окрім кислого пива та дешевого еля. – Він почав день із пляшки джину. Не думаю, що алкоголь позитивно вплине на його здібності.

Відьма пропустила моє зауваження поміж вух. Коли її син пішов до барної стійки, я виразно поглянула на чародійку, вимагаючи продовженні розмови.

– Наша зустріч не була випадковою на прийомі герцога, – тихо промовила вона, – Я там була не у ролі гості, як і ви, до речі.

Я гадала, що наше невинне полювання на принців було основною метою візиту, але історія могла виявитися набагато цікавішою. Інтриги Леоніди ніколи не бувають простими. Ця жінка вміє додати перчинки до життя, і її зовсім не хвилює, чи матиме хтось від того печію.

– Чому ми з Адель були на прийомі, я в курсі, – відрізала я, – Навіщо твої послуги знадобилися такому шановному пану, як Ре Альє? Герцог півдня вирішив зазирнути за лаштунки свого крихітного світу?

– Він не перший раз користується моїми послугами у делікатних справах, – прошепотіла відьма, – Прийом був ширмою для перемовин з заморськими послами. У нашого короля виникли деякі суперечки з приводу..

– Наслідного принца? – підняла я брови.

– Звідки ти знаєш? Леоніда розповіла? – примружила вона очі.

– Стара знайома на смертному одрі вирішила поділитися, – цокнула я язиком. – Тільки я гадала, що проблеми почалися після нашого знайомства з Алкі, а не раніше. Чула, що вельможам не до вподоби моє сумнівне походження.

– Мардж, хочеш безкоштовну пораду? Навчися спершу вислуховувати до кінця, щоб не виглядати дурепою, – прошипіла жінка. – Суперечки з шейхами почалися понад рік тому через поведінку принца Алкінестра. Чому, на твою думку, вся королівська родина вже півроку не залишає літній замок? Вони намагаються зам’яти той інцидент.

– Який інцидент? – примружила я очі,

На придворній мові, це могло означати будь-що: від недоречного погляду на улюблену дружину шейха, до масового вбивства в його гаремі.

– Союз мав стати великим кроком уперед для обох держав: вільна торгівля, спрощена система податків, обмін науковими досягненнями і таке інше, – махнула вона руками, – Але все пішло більш ніж погано.

– Наскільки погано? – сухо запитала я.

– Настільки, що у повітрі запахло війною, – схвильовано продовжила Белла.

– Алкі не розповідав про це, – покривила я вустами.

– Бо немає чого розповідати, – округлила очі відьма, – Він нічого не пам’ятав про ту подорож. Взагалі нічого! Щось сталося під час дипломатичного візиту і це його змінило.

– А його охорона? Де був супровід? – здивувалася я, – Принц не міг знаходитися сам в чужій країні. Алкі навіть у столиц завжди ходив з пажами, хоча і ненавидів придворний протокол.

– Всі, хто був разом з твоїм коханим, несли нісенітниці, ніби їх щось одурманило, – пояснила Белла, – Я такого ще не бачила. Алхіміки не знайшли фізичної отрути, тому запросили мене.

– Може так воно і було? – подумала я вголос, – Що заважало шейху Мансуру звернутися до джаді, пустельних відьом?

– Наскільки я знаю, Мансур був зацікавленою стороною, – трохи подумавши, відповіла вона, – Шейх довгі роки вмовляв укласти шлюбний союз між державами.

– Розмови — це одне, а дії зовсім інше, – похитала я головою. – Ти нічого не розумієш у дипломатії, Белло, зате чудово розбираєшся в ритуалах. Досить прелюдій: що саме хотів від тебе Ре Альє?

– Спробувати виявити сліди злих чар, – знизала плечима відьма.

– Так, це ти проводила Корда Венефіка над Алкі? Обряд, який прослуховує серце людини на наявність любовної отрути, – палко прошепотіла  я, – А я гадала, що Делія поскаржилася на мене матінці.

– Так, – кивнула вона, – Його я також проводила.

– А що ще? – зацікавилася я, – Сігнум Малефіцум? Окулус Верітас? Лігатура Ревеланді?

– Усе це і навіть більше. Я і мітки чаклунства на принці шукала, і обряд-прозріння, що знімає морок – робила, і магічні пута, якими відьма зв’язує волю людини – розрізала. Все було дарма, поки я не змусила Алкінестра здати екзамен на Тенебріс, – похмуро відповіла відьма.