Гаремна академія. Двієчниця для імператора

Розділ 13

 

Пані Елара вважала, що людина, яка не вміє підтримати світську бесіду, не повинна опинятися ближче ніж за три крісла від імператора.

— Розмова при дворі завжди має мету, — пояснювала пані Елара. — Представити себе, дізнатися потрібне, створити прихильність або чемно завершити контакт. Безцільне базікання забирає час і часто видає більше, ніж людина планувала.

Ная сиділа поруч і малювала на полях зошита сукню. Я штовхнула її ліктем.

— Що? Я слухаю. Ця сукня теж має мету: не дозволити власниці загубитися серед дванадцяти відтінків рожевого.

Для практики нам видали картки з темами. Мені дісталися «погода», «мистецтво скла» і «королівське полювання». Про місцеву погоду я знала мало, у склі розрізняла прозоре й брудне, а полювання не підтримувала навіть розмовою.

Моєю партнеркою стала Лісандра. Вона сіла навпроти, поклала віяло на край столу й почала за правилами:

— Весняні вітри цього року прийшли раніше, — почала Лісандра бездоганним тоном. — Чи вплинуло це на сади вашої провінції, пані Коваль?

— У моїй провінції весняні вітри приносять пил, ремонт доріг і людей, які першого теплого дня виходять майже роздягненими, а наступного дружно хворіють.

Пані Елара, проходячи повз, спинилася.

— Спробуйте без невідомих місцевих понять.

— У нас немає окремого церемоніального сезону вітрів, — виправилася я. — Але після зими всі поспішають радіти теплу.

— Уже краще. Пані Велір, продовжуйте й спробуйте знайти тему, яку пані Коваль не перетворить на звіт про міські незручності.

Лісандра запитала про скло. Я згадала київські вітражі, зупинки з прозорими стінами й скляні банкетні зали, в яких улітку плавилися гості. Переказати це придворною мовою було складніше, ніж організувати Малу гостину.

— Ви говорите надто прямо, — сказала Лісандра після третьої теми. — На запитання про полювання не варто відповідати: «Я не бачу задоволення в переслідуванні тварини». Співрозмовник може вважати це докором особисто йому.

Я відклала картку з темою. — Але задоволення в полюванні справді не бачу.

— Можна сказати, що у вашому краї поширені інші розваги.

— Якщо я скажу про інші розваги, він вирішить, ніби я нічого не маю проти полювання, просто надаю перевагу чомусь іншому.

— Світська розмова не завжди вимагає повного викладу переконань. Іноді достатньо не починати суперечку за чаєм.

— Зручно, — сказала я без особливого захвату.

— Люди рідше сваряться під час вечері.

Це був переконливий аргумент. До кінця заняття я навчилася відводити тему без прямої брехні й отримала сім балів — найвищу оцінку з теоретичної дисципліни за весь час.

Після обіду відбулася чайна практика. У саду розставили низькі столики, за кожним сиділа одна кандидатка й один запрошений співрозмовник. Мені знову дістався Ріан.

— Жереб? — запитала я, коли Ріан сів навпроти. — Чи ректорка знову називає випадковістю дуже цілеспрямоване рішення?

— Вона вирішила, що ваші додаткові заняття слід перевірити в природній розмові. Я лише отримав картку з вашим ім’ям.

— Отже, не жереб. Приємно, що ми обоє це визнаємо.

Служниця поставила між нами чайник. Кришка була зроблена з блідого скла, всередині якого плавали листочки. Коли я торкнулася ручки, вода набула золотавого відтінку.

— Сьогодні напій реагує на темп магії, — пояснив Ріан. — Якщо контур розхитається, вода потемніє.

— Чудово. Тепер навіть чай повідомлятиме всьому саду, що я нервую. Можливо, далі будуть тарілки, які оцінюють поставу?

— Це не покарання. Ви навчитеся помічати коливання до того, як вони підпалять віяло або зварять чай просто у чашці.

Я налила дві чашки. Вода залишилася світлою.

За правилами ми мали говорити двадцять хвилин. Пані Елара ходила між столиками й прислухалася. Я почала з безпечної теми про сад, Ріан відповів про старе дерево, яке ми залишили. Кілька хвилин розмова була такою правильною, що я почала нудьгувати.

— Вам теж хочеться обговорити щось, що не вибрали для нас на картці? Чи ви справді здатні двадцять хвилин говорити про старе дерево?

— Це залежить від того, чи прагнете ви високої оцінки або готові пожертвувати нею заради цікавості.

— Сьогодні я вже отримала сім. На одну ученицю це надмір успіхів, можна ризикнути.

Він подивився на пані Елару, яка стояла біля дальнього столика.

— Про що ви хочете говорити?

— Про вашого імператора.

Чай у його чашці на мить потемнів, тоді знову став прозорим.

Ріан провів пальцем по краю чашки, стежачи, як у чаї тане темна смуга. — Що саме вас цікавить?

— Чому імператор погоджується на цей відбір, якщо за законом може сам обрати дружину або взагалі нікого не обирати?

— Він і обере сам. Академія лише дає можливість познайомитися з кандидатками й переконатися, що вони розуміють двір.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше