Розділ 8

Після драконячого двору мені заборонили користуватися магією два дні й призначили три додаткові заняття з основ контурів.

Цього разу я не сперечалася. Якщо мій новий дар був наслідком переходу між світами, я хотіла знати про нього все, що могло знадобитися, коли Кристал знову відкриється. А ще бажано було дожити до цього моменту, не підпаливши нічого дорожчого за віяло.

Перші два провела викладачка цілительства, яка малювала схеми людського тіла на прозорих пластинах і щоразу хмурилася, коли моя золота лінія з’являлася не там, де мала проходити. Третє дісталося Ріанові.

Він чекав у нижній читальній залі бібліотеки. Тут не було високих вікон і позолочених полиць, як у парадній частині. Низька стеля трималася на кам’яних арках, між якими стояли робочі столи. Світлові кулі горіли в заглибленнях стін, не відкидаючи різких тіней.

Перед Ріаном лежали три книжки, таця з чаєм і накрита серветкою тарілка.

— Я прийшла вчасно, — повідомила я, помітивши його погляд на годинник. — Можете не шукати в розкладі прихованої помилки.

— Навіть на дві хвилини раніше. Пані Рема справді творить дива без жодної магії.

— Вона пишатиметься. А потім знайде іншу причину зробити мені зауваження.

— Це печиво для вас, — сказав Ріан, посуваючи тарілку. — Пані Рема повідомила, що ви пропустили вечерю й спробуєте переконати мене, ніби так і планували.

— Ви ходили до мого павільйону перевіряти, чи я поїла?

— Зустрів її біля бібліотеки. У палаці інформація рухається швидше за людей, особливо коли стосується вас.

Я сіла навпроти й відразу взяла печиво. Після ранкового танцю, лекції про дванадцять видів придворного листування та заняття з магії вечеря справді вилетіла з голови.

Ріан розгорнув першу книжку. На сторінці було намальовано людську постать, оточену кількома кільцями.

— Магічний контур не є органом, але пов’язаний із тілом. У більшості людей він формується в дитинстві. Ваш створився за кілька хвилин під час переходу й досі шукає сталі межі.

— Тому я підпалюю речі?

— Бо чужа магія проходить крізь вас легше, ніж повинна, — пояснив Ріан, ведучи пальцем уздовж схеми. — Вогонь у віялі був не лише вашим. Ви зібрали залишки сили Кристала, зали й усіх заряджених предметів поруч, а тоді дали їм один вихід.

— Отже, мене справді не можна пускати до комори з чарами. Добре, що в Києві таких не було.

— Саме це, тільки офіційнішою мовою, написано у ваших тимчасових правилах безпеки.

Він подав мені другу книжку. Між сторінками лежала вузька закладка з переліком: не торкатися заряджених віял, не входити до магічних кіл без викладача, не брати участі у спільних вправах без захисного браслета.

— Окремий документ створили за три дні. Вражає, як швидко я стала адміністративною проблемою.

— Двір швидко реагує на загрози, особливо коли загроза носить золоту стрічку й ходить без інструкції.

— Я не загроза. Я людина, якій ніхто досі не пояснив, що з нею зробив Кристал.

— Два пошкоджені предмети й непритомність у драконячому дворі дають підстави бути обережними. Але в правилах написано «нестабільний контур», а не «загроза».

— Я не знепритомніла.

— Лише перестала стояти.

Я відкусила печиво й поглянула на нього поверх книжки.

— Ви завжди так прискіпуєтеся до кожного слова чи тільки тоді, коли складаєте на мене звіти?

— На службі точне формулювання іноді відділяє обережність від звинувачення. Тож так, майже завжди.

— А кому ви служите? Академії чи імператорові?

Питання було звичайним. Ріан, однак, затримав руку над чашкою.

— Імператорському двору. На сезон мене призначили куратором.

— Тоді ви саме та людина, якій можна поставити практичне запитання про імператорський клас.

— Спробую відповісти, якщо це не таємниця двору.

— Що відбувається, якщо імператор робить кандидатці пропозицію, а вона відмовляється?

— Вона просто відмовляється. Публічно або в приватній розмові, як їй зручніше.

— І на цьому все закінчується? Без образи державного масштабу, позбавлення диплома чи загадкової хвороби родичів?

— А що ще, на вашу думку, має статися? — запитав він, і я не зрозуміла, дивується він чи розважається.

— Не знаю. У вашому світі дракони керують державою, віяла використовують замість половини словника, а камінь визначив мою сумісність із незнайомим чоловіком. Я вже не покладаюся на очевидні відповіді.

Кутик його рота ворухнувся.

— За відмову не карають і не вимагають пояснень. Імператор може поставити запитання лише один раз.

— Звучить на диво обнадійливо.

— Ви справді чекали іншого? — Ріан нахилив голову. — Чи просто перевіряєте найгірші варіанти по черзі?

— Збираю інформацію до того, як вона знадобиться. Після переходу через світ без згоди це здається розумною звичкою.