Глава 38. Зворотний бік Слави

Відео на екрані планшета почалося з яскравої, динамічної заставки якогось відомого YouTube каналу, що спеціалізувався на брудних плітках та розслідуваннях про зірок. Я мимоволі стиснув зуби, дивлячись, як на екрані з'явився ведучий — молодий хлопець із фальшивою, білозубою посмішкою.

— Ну що, любі підписники, сьогодні у нас справжня сенсація! — бадьоро заговорив він, активно жестикулюючи. — Пам'ятаєте головного завидного холостяка країни, суворого IT-магната В'ячеслава Касавіна, який нещодавно шокував усіх новиною про свої заручини з простою дівчиною-кондитером? Наша редакція провела ціле розслідування, щоб викрити цей, як нам здавалося, фіктивний піар-хід... І, мусимо зізнатися, ми помилялися! Вони дійсно пара! Вони живуть разом, і це чиста правда!

Я полегшено й коротко видихнув. Ну от і все. Вони самі підтвердили нашу легенду на всю країну. Інвестори будуть задоволені, акції підуть угору, контракт спрацював на сто...

— Але! — раптом вигукнув ведучий, і його посмішка перетворилася на єхидну гримасу. — Якою ціною дісталося це кохання нашому залізному королю технологій? О, друзі, тримайтеся міцніше, бо те, що ми дізналися про нове життя мільйонера Касавіна, просто не вкладається в голову! Нам у руки потрапив унікальний архів фото та відеоматеріалів від наших джерел. Давайте разом подивимося, на що перетворилися суворі будні великого боса!

Екран блимнув, і замість ведучого з'явилася перша фотографія. На ній був зафіксований момент переїзду Марії. Андрій стояв біля її старого будинку, зігнувшись у три погибелі, а на його спині красувався величезна, обшарпана валіза у квіточку. Його обличчя на фото було настільки страдницьким і червоним від напруги, що я ледь його упізнав.

— Подивіться на цей кадр! — за кадром заходився сміхом ведучий. — На фото особистий помічник нашого великого боса. Бідолага ледь тримається на ногах. Чому його працівник повинен займатися переїздом його нареченої? Ніякої поваги до простого народу!

Я відчув, як до щік починає підступати гаряча хвиля гніву. Але це було лише початком. Відео ряд змінився, і на екрані з'явився запис із камер спостереження якогось супермаркету. Сюжет розгортався біля рибного відділу. На відео я — у своєму дорогому італійському костюмі — буквально воював із якоюсь скаженою пенсіонеркою за останній шматок свіжого лосося. Натовп навколо кричав, жінка лупила мене своєю сумкою по плечу, а я з диким, майже первісним виразом обличчя виривав ту рибу з її рук, захищаючи свою майбутню сімейну вечерю, який пообіцяв новоспеченій сім’ї замість моїх декоративних рибок. Я давно забув про цей випадок. І все було зовсім не так!

— А ось тут наш IT-геній, схоже, згадав молодість і вступив у запеклий бій за дефіцитний товар! — знущально коментував журналіст. — Дивіться, як професійно він тримає оборону проти бабусі з авоською! Ось вона — справжня акула бізнесу в природному середовищі існування! Навіщо інвестиції, коли на кону стоїть вечеря для нової родини?

Всередині мене все просто закипало. Кожен мій крок, кожен кумедний, безглуздий чи важкий момент моєї інтеграції в «Затишок» був вивернутий навиворіт і виставлений на посміховисько. Звідки, чорт забирай, у них ці кадри?!

Але фінальний акорд виявився найболючішим. На екрані з'явилося фото, де лежу в багнюці на подвір’ї. Моя брендова сорочка була безжально розірвана на рукаві, я весь брудний, а зверху на мені, задоволено виваливши язика, сидів величезний, брудний Буцефал. Я на тому фото сміявся, обіймаючи собаку за шию, і виглядав абсолютно щасливим... і абсолютно безпорадним.

— І наостанок, вишенька на цьому кулінарному шедеврі! — ведучий знову з'явився в кадрі, витираючи сльози від сміху. — Грізний і недосяжний В'ячеслав Касавін, перед яким тремтіли конкуренти, повністю здався і став безхребетним! Його приборкали! Величезний грізний айтішник під дією сімейних чарів перетворився на слухняне, приручене цуценя, яке валяється в багнюці з собакою і виконує будь-які забаганки своєї нової господині та її родини. Ну що ж, вітаємо Марію з успішним дресируванням! А нашому «босу» бажаємо не загубити нашийник!

Екран згас. Відео закінчилося. Я сидів у кріслі, важко дихаючи, а в моїх вухах досі стояв цей мерзенний, знущальний сміх ведучого. Пальці так сильно стиснули краї столу, що дерево ледь чутно тріщало. Мене не просто образили — мене розмазали. Мою репутацію, мій авторитет, який я будував роками, знищили за п'ять хвилин, виставивши підкаблучником і посміховиськом на всю країну.