1.2

На того, кого Діна назвала чудовим екземпляром, Таїс навіть дивитися не стала.  Так, глянула мигцем і все... 

Ну так, нічого начебто. Правильні риси, світле, трохи хвилясте волосся, плечі широкі...

– І довго збираєшся зберігати себе для великого й чистого кохання?  А якщо так не зустрінеш свого ельфа єдиного, що тоді?

–  Нічого тоді. Тоді мені й зовсім ніхто не потрібен!

Жарти про ельфів Таїс не любила.  Вважала цю тему особистою і недоторканною.

– Гаразд, гаразд! – Діна примирливо підняла руку, – О котрій ця тітка зустріч призначила?

– О шостій. Через годину...

– А ти бачила квартиру?

– Ні. Вирішила, що краще ми разом її подивимося і тоді вже буде ясно, підходить вона нам чи ні. Але судячи з картинки в інтернеті, квартира – якраз те, що треба! Дві кімнати, кухня, вітальня невелика.

Діна з сумнівом похитала головою. Вона не  поділяла захват подруги.

– А ціна?

– Будемо домовлятися... Квартира недалеко від центру.   Старий район, старі споруди без капітального ремонту. Думаю, занадто багато не запросить. Вона так і сказала  по телефону, коли я намагалася відразу дізнатися ціну...

–  Що сказала?

–  Будемо домовлятися.

– Спробуємо! –  стурбовано зітхнула  Діна.

Таїс  теж зітхнула. 

Кілька місяців вже шукають вони житло.

Дуже хочеться жити окремо від батьків. А зняти квартиру на двох –  значно  дешевше.

Родини в обох  спокійні, розуміючі, але молодим дівчатам завжди хочеться свободи і побільше особистого простору. 

Та й грошей  вільних трохи є! Діна,  наприклад,  вже знайшла підробіток на час навчання.  

Таїс теж спершу хоче  трохи попрацювати,гарненько підготуватися, і наступного року вже  вступати до університету. Найімовірніше, вона вибере факультет історії та філософії. 

Батьки, звісно, кривляться і радять їй вступати на юридичний, бо історія та філософія – повна нісенітниця – ні грошей, ні престижу.

Роботи в Таїс поки що немає, але вона в активному пошуку. Усе одно, ким. Хоч прибиральницею, хоч продавчинею. Тільки щоб не залежати від предків і не слухати, нехай і обережні, але все таки повчання про те, як саме треба жити.

Тому своя квартира, навіть на двох із Діною – дуже важливий  стрибок у самостійне життя. Вони з дитинства найкращі подруги, тому зуміють порозумітися... 

Таїс допила охололу  каву й поморщилася. 

За вікном пішов повільний сніг. Осінні сутінки згущувалися швидко й невблаганно.

– Снігу тільки не діставало! Щось запізно цієї осені. Кінець листопада вже.

Дінкін смартфон, що лежав на столі, закричав страшним голосом. Геловінські піснеспіви.  Як із фільму жахів. 

– Отакої... – буркнула подруга і, притиснувши смартфон до вуха, заговорила примхливо-роздратовано:

– Ну що там, мамо! Я ж зайнята...

Таїс ковзнула поглядом по напівпорожньому кафе. 

Заклад  цей –  один із дешевих, тому й обстановка нецікава, і кава погана, і музика нудна...

Чудовий екземпляр, на якого Діна ще раніше звернула увагу, піднявся і пішов до виходу.