Глава 10

- Прилетіти звідкілясь лист не міг! Ми б почули, – продовжувала Дарина.

- А може, з літака скинули? – брязнув Вася.

- Ага. Воно тихенько підлетіло, лягло біля входу і прикрилося камінчиком. Ні, Васю. Або на цьому острові ми не одні, або серед нас засланець.

– Як ти ласкаво назвала, – здивувався Великопольський. – Наче щось знаєш!

- В сенсі?

- А що тут незрозумілого? - він підійшов до неї в щільну і знущальним тоном продовжив: - З усіх нас, ти - єдина, чиє знайомство з Сандерс було настільки близьким. І він високо оцінив твій талант професіонала!

Його слова пролунали настільки двозначно, що всі здогадалися, про що він хотів сказати.

В одну мить ніхто навіть не встиг зреагувати, як Великопольський отримав «хук» ліворуч від Даші, так і не закінчивши своєї мови. Від несподіванки він не втримався на ногах і впав на землю. А вона лише потерла забиту руку.

«Як давно вона про це мріяла! І як давно цього не робила! Надто багато останнім часом йому сходило з рук».

Павло швидко підвівся і рушив на неї.

- Ти чого, коза!

Тут же його схопили одразу кілька рук. З обох боків його тримали Фіма з Ростиславом. Народ навколо заметушився.

- Дар'я Андріївно! – закричав Станіславович. - Що ви собі дозволяєте?!

І Єршов, як і належить за посадою, продовжив її сварити за повною програмою.

Дарина стояла, опустивши очі, але була явно задоволена собою.

Великопольський перестав вириватися і його відпустили.

- Нічого собі! - ошелешено повідомила Майя.

- Це у Воронцової така гра-забава «Дай у щелепу Великопольському», – зітхнув Артур.

Ті, що стояли поруч, захихотіли. Майя теж усміхнулася. Здається, всі були раді витівці головної Стерви.

- Вони цю гру повторюють з періодичністю, так, за кілька місяців, - продовжував розважати народ Береза.

- Весело у вас! – сказала Майя. – А за що це вони один одного ненавидять?

- Це давня історія. Великопольський завжди прагнув на місце головного, а Дар'я з першого дня в студії села на це місце… - Артур хотів продовжити свої одкровення, але Валя на нього шикнула і він притих.

- Ясно! - задумливо відповіла Майя.

Тим часом Елла вже надавала медичну допомогу потерпілому.

Єршов заспокоївся, висловивши Воронцовій все, що думав.

Великопольський тільки зло на неї поглядав. А сама винуватиця ледве стримувала посмішку і посилено вдавала, що була не права. Виходило у неї це не дуже, ще й громадськість схвально на неї поглядала.

- Платоне Станіславовичу, - коли всі трохи заспокоїлися, почала вона. - Адже робочий день ще не почався?

– Не почався! – здивовано відповів Станіславович.

- Значить, я вдарила не свого заступника на очах у підлеглих?! – напівстверджуючи, спитала вона.

- Значить! - погодвився Єршов, починаючи розуміти, куди вона хилить.

- І значить, я не дискредитувала начальство на очах у співробітників, а просто врізала в щелепу придурка! - підсумувала Дарина.

Єршов усміхнувся, як спритно вона його провела.

- І значить, у нього не виробнича травма, - додав він.

- Платоне Станіславовичу, ви - справжній керівник! – лестиво видала вона наступної миті.

Він погрозив їй пальцем.

- Ти мені припини це рукоприкладство! - але журив більше для порядку, адже сам теж схвалював її вчинок.

Великопольского давно треба було поставити на місце.

- То звідки ж узявся лист? - повернув усіх до того, з чого все почалося Вася.

- У нас два варіанти, - швидко відповів Станіславович, запобігаючи суперечкам. - Або серед нас є шпигун, або на цьому острові люди Сандерс.

- Шпигуна ми можемо вирахувати, - почав поважно, намагаючись відновити свій статус, щойно побитий Великопольський. - Треба просто перевірити усі валізи.

Павлик кипів він злості, але зробити щось у відповідь на удар побоювався. Чомусь так повелося в їхньому «шоу», що Воронцовій багато сходило з рук, а от йому діставалося за всіх.

- Як перевірити? - здивувалася Майя. – Я не хочу, щоб у моїх особистих речах рилися.

- З яких міркувань ви не хочете? – знайшов собі нову жертву Павло.

- З таких, що мені не приємно, якщо хтось шмонатиме мої речі.

- Який цікавий вираз, ви, мабуть, багато спілкуєтесь із різними верствами суспільства.

- Це моя робота! - починаючи закипати, парирувала Майя.

- І все ж таки вам доведеться надати свої речі для перевірки.

- Навіть не подумаю!

- Чому? Чи не тому, що саме вас приставив до нас Сандерс?

- Ні, не тому. Я не шпигун Сандерс, я просто на нього працюю.

- Ну, це лише ваші слова. Чому ми маємо вам вірити? Сандерс має своєрідний спосіб визначати професіоналізм жінок.

Великопольський наривався отримати ще один удар у щелепу. Народ дивився вже злякано, здається, назрівала ще одна бійка.

- Павле Сигізмундовичу, якщо у вас є якісь конкретні претензії до мене – кажіть! Чи це ваше хобі – звинувачувати безпідставно?

- Його хобі – отримувати у щелепу за це! – несподівано всім підтримала її Дар'я.

Їхню суперечку перервав Єршов, щоб запобігти кровопролиттю.

 - Припиніть усі! Павле, ти переходиш усі межі! Я теж можу забути про ділову етику, – він грізно глянув на Великопольського, а потім, уже більш миролюбно додав: – Треба спочатку поснідати, інакше ми одне одного повбиваємо.

Усі дружно підтримали пропозицію начальства та взялися за приготування сніданку. Нещасний лист на якийсь час відклали.

Після сніданку обговорення листа продовжили, але вже у спокійній обстановці. Все-таки, ситий шлунок сприяє доброму настрою.

За заздалегідь наміченим планом, Фіма увів Майю, нібито досліджувати острів щодо жителів. Інші взялися за неприємну справу - виявлення шпигуна шляхом огляду особистого багажу.

- Оглядатимемо всі речі, - сказала Дар'я. - Будь-хто може бути людиною Сандерс.

- Чому це будь-хто? - почав знову виникати Великопольський. – Даріє Андріївно, ви, що ж не довіряєте своїм колегам?