Розділ 3. На швидкості вітру.

Нічний пірс зустрів Саммер прохолодним бризом і м'яким жовтим світлом ліхтарів. Дін уже чекав на неї, спираючись на дерев'яні перила. На ньому була чорна облягаюча футболка, яка ідеально підкреслювала рельєфні плечі та міцні руки, покриті татуюваннями. У Саммер на мить перехопило подих - у цьому нічному напівмороці він виглядав надзвичайно, просто карколомно красивим.

Дін повернув голову на звук її кроків і теж застиг. Саммер була в коротких шортах і легкій майці, які не приховувала її витончених ключиць та струнких ніг. Руде волосся було зібране в недбалий пучок, а в зелених очах відбивалися вогні узбережжя. Дін мимоволі подумав, що у цієї дівчини надзвичайно привабливе тіло - тендітне, але водночас сповнене якоїсь дикої, привабливої енергії.

- Вчасно, - посміхнувся він, підходячи ближче. Без зайвих слів Дін упевнено взяв її за руку. Його долоня була гарячою, а пальці міцно переплелися з її пальцями. - Ходімо. Нас чекає пункт номер три.

Він повів її вздовж набережної в бік яскравих неонових вивісок. За десять хвилин Саммер зрозуміла, що вони підійшли до місцевого байкерського бару, звідки лунав важкий рок і гучний сміх. Поруч із входом, вишикувавшись у ряд, стояли величезні, блискучі байки.
Дін підвів її до розкішного чорного «Тріумфа». Саммер округлила очі:
- Чекай, ти серйозно?! Ми збираємося...
- Тссс, менше слів, руда, - притиснув він палець до губ.
Дін швидко нахилився над кермом, щось професійно підкрутив, поколупався в замку запалювання, і за секунду важкий двигун байка потужно й хижо заревів на всю вулицю.

- Стрибай! - крикнув він.
Саммер, не тямлячи себе від адреналіну, заскочила на сидіння позаду нього. Дін різко крутонув ручку газу, і байк із вереском вискочив на нічну дорогу, стрімко набираючи божевільну швидкість. Саммер від несподіванки міцно вчепилася в його міцну талію, притиснувшись усім тілом до його спини. Зустрічний вітер бив в обличчя, розвіваючи волосся, а вона просто голосно, нестримно сміялася прямо йому в плече. Це було чисте, абсолютне безумство!

Дін летів нічним шосе, відчуваючи, як її маленькі руки міцно стискають його тіло. Він зловив себе на думці, що вже дуже давно не відчував себе так легко. Весь світ навколо зник, залишилася тільки швидкість і ця шалена дівчина позаду. Дін усміхнувся про себе, подумавши, що, мабуть, зараз точно не варто зізнаватися їй, що цей байк насправді належить йому самому.

- Завдання зараховано?! - перекрикуючи рев мотора, гукнув він через плече.
- Так! Абсолютно так! - прокричала у відповідь Саммер.

Почувши це, Дін різко з'їхав з асфальту на піщане узбіччя, піднімаючи хмару пилу, і заглушив мотор. Він швидко зліз із байка, схопив Саммер за талію, допомагаючи їй спуститися, і з азартом в очах крикнув:
- А тепер - біжимо, поки нас не наздогнали!

І вони побігли. Дін міцно тримав її за руку, ведучу за собою через піщані дюни прямо до темного, безкрайнього пляжу. Вони бігли, перечіплюючись об суху траву, задихаючись від сміху, аж поки сили остаточно не покинули їх. Обоє з розгону впали на м'який, прохолодний пісок.

Вони лежали, важко й часто дихаючи, дивлячись у величезне зоряне небо. Шум хвиль тут був гучнішим, а океан здавався чорним шовком.
Дін підвівся на ліктях і подивився на свій годинник. На циферблаті застигли цифри 00:03.
- Ну що, Саммер... Уже північ. А це означає, що ми можемо виконати ще одне завдання прямо зараз.

Не чекаючи її відповіді, Дін підвівся і без жодних вагань стягнув через голову футболку. За нею на пісок полетіли шорти. Коли його руки потягнулися до боксерів, Саммер спочатку застигла, а потім різко відвернулася в інший бік, закриваючи обличчя долонями.
- Боже, Діне! Ти взагалі без тормозів?! - вигукнула вона, відчуваючи, як щоки починають палати.

Дін голосно й весело засміявся, а за мить почувся шурхіт білизни, що впала на пісок.
- Мені нічого соромитися, руда. Якщо хочеш - сама можеш перевірити! - крикнув він і з розгону забіг у прохолодну нічну воду, залишаючи за собою купу бризок.

Саммер обережно привідкрила очі й мимоволі подивилася йому вслід. У світлі місяця його підтягнутий, ідеальний зад і сильна спина виглядали неймовірно естетично. Всередині дівчини розлився солодкий, палючий жар.
- Ей, Саммер! Будь сміливішою! - донісся з води голос Діна. Він плив спиною, дивлячись на берег. - Ми живемо тільки один раз!

Ці слова вдарили Саммер прямо в серце. «Ми живемо тільки один раз». Для неї це було не просто кліше. Це була її реальність.
Вона рішуче підвелася з піску. Пальці швидко впоралися з гудзиком шортів, потім на пісок полетіла майка. Залишившись у самій білизні, вона раптом зніяковіла і крикнула в темряву:
- Відвернись! Не смій дивитися!
- Гаразд, гаразд, - зі сміхом крикнув Дін і слухняно повернувся до неї спиною.

Саммер швидко скинула залишки одягу. Прохолодне нічне повітря торкнулося її оголеної шкіри, викликаючи сироти. Вона стрімко побігла до води і занурилася в океан по самі плечі, ховаючи своє тіло в темній воді. Вода виявилася дивовижно теплою, майже невагомою.
- Можеш повертатися, - тихо сказала вона.

Дін розвернувся, але замість того, щоб просто плисти поруч, він різко пішов під воду. На секунду все стихло. Саммер озирнулася, намагаючись розгледіти його в темряві, як раптом Дін винирнув прямо перед нею - так близько, що вона відчула його гарячий подих.
Він повільно підняв руку під водою і м'яко, ледь відчутно провів кінчиками пальців по її оголеному животу. Саммер різко втягнула повітря, затамувавши подих, а по тілу пробігла хвиля електричного струму.
Дін нахилився ще ближче, майже торкаючись своїм носом її носа. Його очі в темряві здавалися чорними й глибокими, як сам океан.

- Вчора ти поцілувала мене без дозволу, Саммер, - прошепотів він прямо їй у губи, і його голос забринів від напруги. - Тому зараз... моя черга.

Він не чекав відповіді. Його губи накрили її - цього разу не здивовано, а впевнено, палко й відчайдушно. Дін притягнув її до себе, і вони злилися в поцілунку, міцно притискаючись голими, мокрими тілами один до одного під шум нічного прибою.