Свідок давнього злочину (1)

Марічка і Сашко продовжували зустрічатися і поводились, наче справжні наречені. Сашко і далі жив у Дмитра і все ніби було по-старому. А Марічці довелося звикати до нового члена своєї сім'ї - батькової обраниці Ніни. На Великдень жінка гостювала у них, і вже дуже скоро мала б переїхати жити в їхню квартиру. Також на свята і Сашко був разом із коханою. Вони разом ходили освячувати кошик у церкві, разом з'явились на Великодній сніданок, і цього разу Олексій Іванович абсолютно не був проти. 

Схоже, що він змирився із ситуацією заради щастя єдиної і улюбленої дочки. Адже тепер вони були заручені офіційно, і Марічка носила на безіменному пальці правої руки справжню обручку, яку вони удвох придбали. Сашко робив же так само.

Цей тиждень вони провели у мріях і святкуваннях. Щодо такої обставини як сейф матері, який тоді показував Сашко, то закохані домовились, що обов'язково передивляться його разом, але трішки пізніше. Бо зараз їм не хотілось ні про що думати, окрім їхнього щастя і майбутнього весілля.

Ксандер звернувся за допомогою до якогось свого співробітника, і сейф все-таки вдалось відкрити. У ньому знаходилась невеличка стара потріпана скринька, така, в якій колись незаміжні дівчата зберігали свої цяцьки і прикраси. Тепер вона знаходилась у Марічки в кімнаті (Сашко побоявся залишати її у квартирі Діми, все ж таки - це дуже особисте), захована від її батька і просто чекала свого часу.

Ну що ж, свята минули, і довелося повертатись до щоденних буднів. Поки батько був на заводі, Марічка вирішила влаштувати у домі прибирання, поки мала вільний час. Адже вже скоро наближався час сесії і здачі дипломної роботи в універі, і тому дівчина повинна була встигнути все, щоб нарешті завершити навчання і влаштовувати доросле життя.

Одного їй бракувало, то це допомоги і поради Свєтки, яка також колись мріяла йти працювати за фахом, і тому була обізнана у світі дизайну ще більше, ніж сама Марія. Але сталося так, що вона влізла у якусь бізнес-схему Ігоря, який пообіцяв їй роботу у батьковому офісі і хорошу зарплатню. А потім виявилось, що вона винна їхньому банку незліченну суму грошей, і так і не бажаючи розбиратись, хто правий, шефи поставили студентку "на лічильник".

Звісно, Свєтка першим ділом побігла до свого коханого Андрія з проханням про захист, але мажор виставив її за двері, мовляв, він нічого не знає, і її проблеми більше його не обходять. Про це Меріан дізналась від самої Свєтки, коли та подзвонила десь місяць тому і це був останній раз, коли вона щось про неї чула. В універі говорили, що дівчина просто забрала документи і втекла подалі від цього міста і своїх колекторів.

Так, Меріан було дуже жаль свою подругу, але чим вона могла їй допомогти? У самої он скільки всього сталося за такий короткий час...

Тим часом дівчина уже у своїй кімнаті навела лад: посортувала і посклалала одяг, поприбирала усі свої причандалля зі столу, витерла пил... Так зараз на черзі ще батькова кімната і кухня. Під звуки якоїсь романтичної пісні, що лунала із її смартфону (у Меріан майже завжди, коли вона прибирала, мало бути в домі щось включене: або телевізор з якоюсь мелодрамою або ж музичний плеєр), дівчина увійшла в батькову спальню.

Тут ніби усе було без змін, але вже віяло чимось чужим. Авжеж, скоро тут поселиться Ніна. Ні, Марічка нічого не мала проти цієї жінки, вона була хороша і до неї відносилась нормально... Але все одно, якесь таке почуття вирувало в душі, ревність чи що...

Адже досі вони були з батьком лише тільки удвох, а тут - бац! - нова людина в домі. Потрібно було перенастроїтись.

Помивши вікно і почистивши скло, Марічка роззирнулась. Кімната була невеликою, але затишною. Їй доводилось часто тут прибирати, але все обмежувалось тільки до підмітання підлоги і махання вологою щіткою.

На комоді біля телевізора, який батько дивився дуже рідко, лежала купа газет і журналів. Старі і нові, та батько чомусь не спішив їх викидати. Колись по вечорам він читав усе, що попадало під руку, бо як же без місцевих новин? Завжди любив казати, що треба бути в курсі, що робиться у світі, а то ж взяли і повидумували той Інтернет і ті кляті мережі, що лише затуплюють дітей.

Марічка ж завжди скетично відносилась до читання книг, бо ж виросла у двадцять першому столітті, і як і всі підлітки зараз, віддавала перевагу віртуальному спілкуванню, Інтернету і онлайн-посібникам.

Пересортувавши чтиво, Марічка взялася за шафу. В принципі, до батькової шафи вона ніколи не мала діла, бо ледве зі своїми одежами справлялась, але тут вирішила, що треба все-таки навести порядок, бо що подумає Ніна? Хоч психолог і знала про його переїзди і майже постійне холостяцьке життя, але все ж..

Ого, скільки тут усього! Костюми, светри, спортивний одяг, краватки, гольфи, штани... На її думку, Олексію треба було щось терміново міняти у цьому гардеробі, бо складалось враження, що він застряг у дев'яностих. Ну, будемо сподіватися, що Ніна про це потурбується...

Меріан передивилась усе, що там було, відібрала речі для прання і вже хотіла було закінчувати з усім, але її увагу привернула якась майже непомітна шухляда, що розміщувалась у самому низу шафи під полицею для взуття. Цікаво, цікаво...

Марічка хотіла б думати, що це просто так скоструйована ця шафа, і там усередині, у цій шухляді нічого немає, проте очевидно, дівчина погано знала свого батька. Звісно, із цікавості вона, навіть довго не роздумуючи, вілсунула шухлядку і витягнула звідти якийсь старий зошит у коричневій вицвілій обкладинці.

Хм, що це? Навіщо Олексію щось ховати від дочки?

Знаєте, в народі є такий вислів - "скелети у шафі". Проте Марічка і подумати не могла, що це стосуватиметься її сім'ї. А "скелети" в Олексія були дуже вагомими і дуже болючими.

Погортавши сторінки, Меріан відмітила, що час не пощадив цей зошит. Пожовтілі сторінки, на яких ледве виднілися сліди від чорнил, якими колись писали... Ледве можна було розібрати окремі слова і фрази.