Розділ 5. Історія імператриці

Правителька мовчазно кивнула служниці, яка принесла нам легкі закуски. А варто було дівчині покинути місце дівич-вечора, як наша свекруха прочистила горло, починаючи свою неспішну розповідь:

- У ті часи, коли ваші батьки бігали зовсім ще малюками у своїх будинках, а деякі так і зовсім не народилися, настав рік імператорських «драконячих забав». Як і зараз, у всі куточки континенту, і навіть за його межі були розіслані гінці з прекрасною звісткою для сімейств, які мали дочок на виданні. Такого листа отримали і мої батьки, і, зрозуміло, вирішили випробувати свою удачу. Ось тільки було одне «але»: на той час я була заручена з Альбертом, за якого і планувала вийти заміж. До імператорського оголошення батько з матір'ю були не проти поріднитися з герцогським родом, але все змінилося в одну мить. Повернувшись у цей не надто чудовий для мене вечір додому, я почула те, що стало для мого кохання початком кінця. Просперечившись із рідними до хрипоти, я просто вигукнула, що нізащо не вийду заміж за одного з розпещених принців (а, певно, тодішні високості не відрізнялися найчистішою репутацією серед жіночої статі) і кинулася до себе в кімнату, де проплакала до самого ранку.
Наступного дня нічого не змінилося: батько продовжував наполягати на своєму, тоді як матінка вже готувалась до «забав», дізнаючись серед своїх знайомих все, що було їм відомо про випробування. На побачення з Альбертом мене не пускали, а згодом так і зовсім повідомили, що сімейство герцога покинуло князівство, вирушивши до столиці.

Дізнавшись через спільних знайомих нову адресу їхнього проживання, я на свій страх і ризик надіслала листа своєму коханому. А за ним ще один, і ще… Але відповіді так і не отримала, що здавалося мені дивним. Мій Аль ніколи б не дозволив собі бути таким холодним. Вирішивши, що це все батьки заважають моєму щастю, я на якийсь час затихла, дозволяючи матінці продовжити свої приготування, а насправді я лише чекала моменту, коли ми опинимося в столиці, де мені вдасться зустрітися з тим, кого шалено любила.
Час минав, і перше коло відбору пройшло навіть без моєї участі. Нам просто надіслали листа про те, що я підходжу за всіма параметрами, і можу разом із супроводжуючими прибути до Альміри, де й пройде черговий етап «битви наречених», як прозвали відбір у народі.
Дізнавшись про це, я радісно кинулася збиратися, чим так здивувала своїх рідних. Але мама вирішила, що я зрозуміла своє щастя і тепер буду боротися за нього до кінця. У чомусь вона мала рацію, ось тільки «щастя» для нас вимірювалося різними величинами.
Так через три дні я опинилася серед величних будівель столиці. Знявши на якийсь час один з маєтків у центрі, батько відразу ж попрямував розвідувати обстановку. Матінка тим часом досліджувала всі довколишні салони, де для мене було обрано кілька десятків суконь.
А за день до основного етапу відбору я все ж таки змогла викроїти пару годин для себе, пообіцявши матінці відвідати до обіду ще кілька бутіків, в які планувалися нові завезення доглядових засобів.

Розповівши про отримане від сусідської маркізи запрошення на чай, я буквально встрибнула в один з новопридбаних нарядів і кинулася на вулицю, де на моє щастя мені вдалося швидко відшукати вільний екіпаж.
Назвавши візнику адресу, за якою в столиці проживав Альберт, я майже прилипла до маленького віконця, бажаючи якнайшвидше розгледіти шуканий будинок. І уявіть, яким же було моє здивування, коли всього в ста метрах від мого будинку я побачила парочку, яка прогулювася парком. Чоловіка я впізнала відразу, ледь глянула на чарівну усмішку, яку коханий дарував уже не мені.
Налякавши кучера своїм гучним вигуком, я ледве не вискочила з екіпажу на ходу, опинившись ніс до носа з тим, кого кохала усім своїм серцем.
Імператриця раптом замовкла, обережно поглядаючи на кожну з нас. Ми ж сиділи, наче мишки, боячись і слово промовити, адже зараз ця жінка ділилася з нами найпотаємнішим. Не багато хто готовий відкрити чужинцям своє серце, яке виявилося розбите в такому юному віці.

- Ну, і чого засумували? Попереду навпаки все найцікавіше, - посміхнулася нам правителька, зробивши кілька ковтків зі свого келиха, після чого продовжила історію, що так нас зацікавила:

- Представивши перед Альбертом у всій красі, я раптом переключила свою увагу на дівчину поряд із ним. Акуратненький носик, мила посмішка, очі, сповнені ніжності. Тут не потрібно було ставати ворожкою для того, щоб побачити почуття, що вирували між цією парочкою. Та ще й зацькований погляд мого коханого, яким він мене обдарував.
Тому я рішуче зробила крок вперед, збираючись перервати незручну паузу, і впевнено простягла долоню білявці:

- "Я - Астелія, сусідка і подруга дитинства Альберта", - незнайомка широко мені посміхнулася, відповідаючи на потиск рук, і заговорила зі мною максимально доброзичливо:

- «А я Мілена, наречена вашого друга», - кивнула дівчині, після чого привітала «сусіда та друга» з заручинами і поспішно ретирувалася, намагаючись приховати від парочки весь той біль, що я відчула в наступний момент.
Саме тоді померла юна мрійниця, народжуючи на світ ту мене, яку впізнав та полюбив мій майбутній чоловік. Але це я забігаю наперед. Натомість можу чесно зізнатися, що того дня я чітко для себе вирішила зробити все, щоб стати дружиною одного з принців. І, як ви вже знаєте, це мені вдалося.
Усіми правдами і неправдами я намагалася піднятися настільки високо, наскільки дозволить мені моє везіння. Так я і опинилася в столичному храмі у якості нареченої Ліріана Драгонійського. Але варто було мені подивитися в очі чоловіка навпроти, як я відразу розгубила весь свій запал. І саме тоді на запитання служителя я і вивалила на свого майбутнього чоловіка всю правду, отримавши у відповідь щирі зізнання, - імператриця розсміялася, повертаючись спогадами в ті часи, коли вона могла так безтурботно виставити в дурнях особу імператорського роду, отримавши при цьому щиру клятву кохання.