Глава 14. Вечір з сюрпризом

Припаркувавши машину біля маєтку, Інна вийшла на вулицю. Сонце вже сховалося за верхівками дерев у саду, але спека не спадала. Гарячий літній день добігав кінця і обіцяв передати права не менш гарячій ночі. Інна зайшла в будинок, замкнула двері і стягнула босоніжки, ступаючи босими ногами по прохолодному паркету. Нарешті п’ятниця. Вже четвертий день без Алекса. Ще одна ніч у повній самотності. Інна страшенно скучила. Алекс телефонував по кілька разів на день, але цього було замало. Інні хотілося відчувати його присутність, почуватися захищеною поруч з чоловіком. За ці дні не було жодного дзвінка чи повідомлення від невідомого. Але на серці було тривожно.

Алекс нічого не казав про своє повернення, тому Інна ще зранку відпустила Марину додому на всі вихідні. Вечеря з Софією у місті трохи розважила, але тепер Інна мала намір провести вечір п’ятниці у спокої та тиші. Тиждень видався напруженим, спека виснажила тіло і хотілося просто відпочити.

Інна піднялася на другий поверх, зайшла у свою кімнату і розстебнула блискавку на темно-фіолетовій офісній сукні. Звільнившись від вбрання, дівчина підійшла до великого дзеркала і поглянула на себе. Чорний мереживний комплект з бюста та трусиків виглядав на фігурі дуже сексуально. Мереживо не було прозорим, але майже не відчувалося на тілі. Інна підхопила заколку, збираючи своє довге волосся на потилиці. В білизні було набагато приємніше. Розігріта спекою шкіра нарешті відчула бажану прохолоду, а Інна подумала, що сьогодні може дозволити собі ходити по маєтку ось так. У будинку нікого, до найближчих сусідів пів кілометра, а навколо території паркан, який знаходиться під цілодобовою дистанційною охороною.

Інна знову спустилася на перший поверх і рушила на кухню. Стрілки годинника вже повзли до дев’ятої, а сонце остаточно сховалося за деревами. Інна не вмикала світло, бо напівтемрява в порожньому маєтку ще була зовсім прозорою. Опинившись на кухні, дівчина витягнула з морозилки відерце з морозивом і відкрила його. А потім взяла ложку і зачерпнула холодну шоколадну масу, відправивши її до рота.

Улюблений смаколик невагомо розтанув на язику, змусивши Інну тихо зітхнути від задоволення. Морозиво бавило смакові рецептори насолодою, охолоджувало зсередини. Інна зосередилася на смакуванні, поставивши відерце на високу стільницю кухонного гарнітура та розвернувшись спиною до дверей. Найкращий вечір п’ятниці з усіх можливих. От би ще дощу…

— Вау, який прийом!

Спокійний чоловічий голос розрізав тишу настільки раптово, що Інна перелякано скрикнула та впустила ложку, різко розвертаючись на місці. І побачила у напівтемряві кухні Алекса з коричневою дорожньою сумкою в руках. Він виглядав трохи незвично у блакитних джинсах і світлій футболці, яка дозволяла милуватися привабливим рельєфом його тіла.

— Привіт, — Алекс недбало кинув сумку на підлогу і почав повільно наближатися до дівчини, не зводячи з неї погляду.

— П-привіт, — Інна притиснулася спиною до високої стільниці та важко перевела подих. — Я… не чекала тебе.

— Хотів зробити сюрприз, — Алекс підійшов до дружини і поставив долоні на стільницю по обидва боки від неї, блокуючи всі шляхи для втечі. — А ти зробила сюрприз мені. Дуже… смачний сюрприз.

Інна згадала, що стоїть перед ним в самій лише білизні та спалахнула соромом. Темний погляд Алекса пройшовся обличчям дівчини, опустився на її прикриті тонким мереживом груди, ковзнув нижче. Інна остаточно перестала дихати.

— Морозиво? — Алекс зиркнув на відерце, а його голос став незвично важким і хриплим. — А мене пригостиш?

— Пропус…ти, — видихнула Інна. — Я одягнуся.

— Не хочу, щоб ти одягалася, — Алекс підняв руку і лагідно провів кінчиками пальців по оголеному плечу дружини. — Ходи так. Дуже гарно.

— Я не можу ходити перед тобою в… білизні.

— Чому? Ти моя дружина.

— Фік…тивна, — Інна сама насилу чула свій тихий голос.

— Ти скучила, Інно? — Алекс остаточно затиснув дівчину біля стільниці та нахилився вперед, завмираючи в міліметрі від її шиї. — От я скучив. Дуже.

— Алексе, — хриплий чоловічий голос безжально плавив живіт бажанням і Інна почала тремтіти. — Нам не можна… переходити межу.

— Але зараз нам обом дуже хочеться її перейти, правда?

Приємний аромат чоловічих парфумів п’янив, а гаряче дихання Алекса сміливо проникало під шкіру, закарбовуючись на тілі. Інна танула і нічого не могла з собою вдіяти. Проте Алекс раптом різко відсторонився від дружини, відступивши на два кроки. Інна згадала, що треба дихати і втягнула в себе щедру порцію кисню. Алекс усміхнувся, не відпускаючи її погляду у напівтемряві кухні. А потім підчепив пальцями край своєї футболки та одним рухом стягнув її через голову, відкидаючи на підлогу. Інна знову забула про дихання. Вона ще ніколи не бачила Алекса без одягу. Погляду відкрилося ідеальне чоловіче тіло, міцне та неймовірно сексуальне. Інні захотілося підійти до Алекса, пригорнутися до нього, збожеволіти у його обіймах.

— Навіщо ти… роздягаєшся? — видихнула вона.

— Щоб зрівняти умови, — Алекс знову підійшов до дружини. — Ти важко дихаєш, Інно. Спекотно?

— Пекельна спека.

— Є гарний спосіб охолодитися, — Алекс впевнено огорнув долонями талію дівчини та різким рухом притиснув її до себе. — Позбутися напруги.