Глава 45

- Ваша високосте, ми отримали дивний сигнал із імперської бази «Аватар-4». Командуючий генерал Шер наполягає, щоб ви приділили цьому увагу, схоже, Імперія порушила договір!

Зур окинув уважним зацікавленим поглядом свого аташе:

- Ну що ж, виводь на зв'язок генерала Шера, послухаємо, що там відбувається!

Правитель Химера знаходився у своїй резиденції, одна з зал якої була повністю обладнана для зв'язку з кожним сектором планети. Перед ним опустився один із екранів колоризу на якому виникло витягнуте обличчя генерала Шера:

- Вітаю вас, правителю Зуре! Наші радари засікли два ворожих кораблі і один корабель гротів. Імперські кораблі вже увійшли до нашого космічного простору, але їхнє командування з патрульної бази заявляє, що ці кораблі дезертували, відмовляючись виконувати наказ, і що Імперія не несе за це жодної відповідальності. Але, на мою думку, це спричиняє великі підозри. А раптом це заздалегідь спланована провокація?

- Ви вже перехопили сигнал зв'язку? – здавалося, його монолітну жорстку байдужість нічим не можна було похитнути. У цих холодних очах не було жодної емоції.

- Звичайно, ми вклинилися в їхню частоту. Я перемикаю сигнал на цей канал!

Слух Зура різонув обурений чоловічий голос, але коли він вимовив це ім'я, очі правителя миттю примружилися, а на вилицях люто заграли жовна.

…

- Енн! Та відповідай же мені, зрештою! - Кричав Бун, намагаючись пробитися до дівчини, яка продовжувала його ігнорувати. - Не божеволій, Енн! Ми на чужій території, химери розстріляють нас раніше, ніж ти наздоженеш цю наволоч! Він би не хотів цього, Енн! Я благаю тебе від імені Ілая!

- Якого біса ти за мною поперся, Буне? – глухим стомленим голосом нарешті відповіла вона.

…

 Почувши її голос, Зур... перестав дихати від болю в грудях, який миттєво полоснув його з усієї сили. Вперше за чотири роки вона була така поряд. Це чудовисько, яке він так... ненавидів.

…

- Я не можу покинути тебе, я тобі винен, ти забула? Що ти робиш? Ти занапастиш себе, Енн! Ілая цим вже не повернеш! – у відчаї кинув Бун.

- Я мушу знищити цього грота. Я хочу його вбити. Він забрав у мене моє життя. У мене тепер нічого не залишилося. І мені все одно, що буде зі мною, - озвалася вона зловісним тихим голосом.

…

- Генерале! - Зур підняв свій важкий жорсткий погляд на екран. – Ви підняли ескадру? Нехай наші винищувачі розстріляють корабель гротів!

- Але, ваша високосте, гроти наші союзники! Чи не краще розстріляти імперців?

- Ти смієш мені суперечити?!! – гнівно прошипів Зур, повільно піднімаючись зі свого місця. - Може, я тебе забув запитати?!! Ще один сумнів і я знищу твій рід! Я наказав знищити гротський корабель, нехай гроти вважають, що це зробили імперці, а самих імперців супроводити до кордону та відпустити. Ми не піддаватимемося на цю провокацію, виразивши ноту протесту Імперії! Я чітко висловився, генерале Шер?! Чи мені ще треба дати звіт з моїх думок?! І не відключайте сигнал, я хочу послухати, що вони говорять!

Зур прибрав екран колоризу та обернувся до аташе:

- Треба уважно простежити за членами родини генерала Шера. Відправте досвідченого шпигуна з відповідною санкцією та тримайте мене в курсі. Активуйте наш контрольний спецпідрозділ в армії самого воєначальника, всі його накази та розпорядження мають дублюватися через мене. Інформувати мене навіть про незначні випадки непокори.

- Слухаюсь, ваша високосте! – шанобливо схилився молодий химер.

Зур втомлено заплющив очі, відкинувшись на спинку крісла. Слухаючи шипіння в динаміці, де чергувалися голоси Енн та якогось імперця, він раптом відчув, що щось змінилося. З'їдаючий та обпалюючий біль у душі залишився, але порожнеча, яку він так ненавидів, розсіялася. Тіло Зура смикнулося, ніби від пронизливого імпульсу, розплившись в душі хвилевим тремтячим полум'ям. …У ньому ворухнувся його сіпат. Зур раптом ясно вловив її стан. Але тільки тепер це почуття викликало в нього протест, гірке розчарування та зневагу. У ньому клекотіла лють від того, що сіпат так до кінця і не знищено. Він ненавидів Енн і не міг їй пробачити!

Але голос Енн почув не лише Зур.

 Саме в цей момент Мак вирішив протестувати свій новий винахід. Сидячи в рубці «бронтозавра», який тепер виконував вже швидше функцію музею і куди вони час від часу навідувалися, він встановив свій променевий датчик, задавши йому потрібний діапазон.

- Послухай, Маку, ти як маленький! Навіщо тобі здалося це підслуховування? - пробурчав Лакур, невдоволено хмурячи волохаті брови.

- Не заради підслуховування, а заради інтересу, наскільки проникає нейронний промінь! - Відмахнувся Мак, вмикаючи прилад, налаштований на резиденцію Зура.

…

- Еннжі, якщо ти не думаєш про себе, подумай про мене! Я поки що вмирати не хочу! - Вимовив Бун.

- Я тебе не кликала за собою! Забирайся на базу і вважай, що мене немає і не було! – з гіркотою кинула дівчина. - Що це?!! Якого біса вони підірвали цю гниду?! Це я мала його знищити! - раптом гнівно вигукнула вона, помітивши перед собою яскравий спалах, на тому місці, де щойно був корабель гротів.

- Енн, зменш швидкість! Одумайся, кому від цього буде легше? Давай повертати, на веретенах ми ще зможемо від них змитися!

- Мені буде легше, Буне … мені. Я вже мертва. Змивайся сам.

- Мені іноді самому хочеться тебе придушити! Розумниця, нічого сказати! Ілай загинув не для того, щоб ти лізла за ним у лапи смерті! Він хотів аби його кохана залишалась живою! - Досить жорстко промовив Бун, навмисне колупаючи її рану.

У динаміці почулося приглушене схлипування, а потім тремтячий та здавлений голос:

- Заткнися та провалюй! Мені від тебе нічого не потрібно! Що ти взагалі можеш про це знати? Мене більше нічого не тримає, я втратила всіх, кого тільки можна було втратити, то чому б мені не приєднатися до нього?

- Я ще з тобою поговорю на цю тему, егоїстко нещасна, але боюсь у химер інші плани, легкої смерті ти не діждешся. Їхні кораблі оточують нас для супроводу. Повертай, Енн, подумай, що скажуть наші хлопці. Ми маємо повернутися і поховати його. Мені теж боляче та важко …сьогодні в мене загинув найкращий друг. – Голос Буна пом'якшав, коли він помітив, що вона зменшує швидкість.