16 серпня. Відпочинок

Що ж, вчорашній вечір вдався на славу! Посиділи, наїлися, а дехто (тобто я) ще й так розслабився з напоями, що половини вечора не пам'ятаю зовсім. Але дівчата кажуть, що вела поводилася чудово :)

Пам'ятаю тільки, як ми вже повлягалися, і я раптом згадала, що ми так і не попили кави. Тож ми з подружкою встали. Як я робила той напій — геть з пам'яті випало, закарбувався тільки момент, як ми вже сидимо за столом і п'ємо гарячу каву. Потім знову лягли й заснули.

На ранок, на диво, голова не боліла, а самопочуття було просто чудове!

Ми поснідали та пішли дівчачою компанією набрати води й зайти в магазин, бо дуже схотілося морозива. Як я вже казала, бювет знаходиться у парку, тож до нього треба трохи пройтися вулицею та й самим парком. Ну що ж, йдемо!

І тут у подружки раптово рветься босоніжок... Вона вирішила не мучитися, зняла обидва й пішла босоніж. У парку росте багато дерев і скрізь затишна тінь, тож йти прохолодною доріжкою було навіть приємно. Але як виходити на розпечений тротуар і йти по ньому далі, адже це доволі далеко, ми не уявляли.

Сестра виручила: запропонувала швидко збігати віднести вже набрану воду й принести подрузі домашні капці, які лишилися на дачі. Ми з подружкою тим часом потихеньку пішли їй назустріч парком. Щоправда, в одному місці дерев не було зовсім, і доріжка на сонці була просто вогняна — подружка бігом проминула такий розпечений ділянку, після чого ми вмостилися в затишку чекати на сестру.

Треба віддати їй належне — збігала вона дуже швидко! Ми ще добре пореготали з цієї ситуації й вирішили: оскільки взуття є, йдемо в магазин, як і планували на початку.

У магазині, звісно, одразу стало треба «все». Я виступала суворим контролером, щоб дівчата не набирали зайвого, бо вдома ще лишалася купа їжі з вечора. Купили морозива й рушили назад на дачу.

А вже ввечері подруга поїхала додому, бо наступного дня їй потрібно було виходити на роботу.