До СтрункостІ За 180 ДнІв

15 серпня. НІЧ І ДЕНЬ

Ох і нічка була... Такий дув вітер — думала, що позносить усе навколо!

Я ж живу на мансарді, а тут відкритий простір: тільки дах над головою та ліжко, захищене сіткою від комарів. Тож нічний вітер здавався справді страшним. А зараз лежу й чую, як море плюхається — не просто тихо шурхотить, як зазвичай, а виграє відчутними хвилями.

І от лежу й розмірковую: вставати чи ні? Піти до моря подивитися, що воно там без мене робило всю ніч?

Яке ж це неймовірне відчуття, коли знаєш, що нікуди не треба поспішати! Не треба зранку вести собаку на прогулянку, не треба комусь готувати сніданок. Захотіла — встала, захотіла — ще полежала.

Хоча, зізнатися, я вже трохи скучила за своїми. Вчора зідзвонювалась із чоловіком, розказувала, як ми провели цей день.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше