День 65 (1 травня 2026 року)

День розпочався на кухні: приготувала сім’ї манну запіканку, а собі — вівсяномлинець. Повернулися з прогулянки «гуляки», помилися, нагодувалися, і ми сіли снідати. Мама поруч теж готувала собі їжу.

Прибираючи посуд, я помітила, що Муся щось тягає по підлозі. Думала — грається пакетом чи м’ячиком, поки Гєра відпочиває, тож не звернула уваги. Після сніданку дістала запіканку, розрізала й виклала три шматочки: один чоловікові, два залишила доньці до чаю. Коли пізніше повернулася на кухню, одного шматочка вже не було. Донька ще навіть не вставала, зате поруч із нею лежали дві задоволені «бестії» — схоже, домашньою випічкою поласували ці бандитки.

По обіді зайшла налити води з великого 10-літрового бутля, який чоловік приносить із джерела. Дивлюся — біля нього лежить пакет, а в ньому два обгризені шматочки рибного філе. Питаю у мами, чи купувала вона рибу, бо ми — ні. Виявилося, мама купила філе, частину використала на «шубу», а решту забула на столі. Мої хижаки внюхали здобич і не впустили можливості підкріпитися.

Під вечір знайома привезла щавель, тож я з’їздила забрала його, докупила м’яса та Pepsi Zero. Вдома замаринувала м’ясо та насмажила щось на кшталт шашликів. Вечеря вийшла ситною, а приготований раніше солодкий буряк ідеально підійшов до м’яса — смак вийшов дуже схожим на той, що ми куштували в «Трипіччі». Вечір минув спокійно: хто в іграх, хто в телефоні.