18

«Може мені піти від нього? Поки не пізно? Зараз найсприятливіший момент. Його немає. Зібрала всі свої троє трусів і втекла звідси! Він визвірився на мене ні за що! Незважаючи на всі мої старання підтримувати побут і затишок у його домі, мовчазну згоду на всі ці сексуальні ігри, які тільки йому приносили задоволення, я почуваюся терпилою!»

    Я чистила йому сібас від шкури і кісток, саме так як любить він і в один момент до мене дійшло:

-Да нафіг я все це роблю! Все одно ніякої подяки!

 Відкинула ніж, зняла рукавички і продовжувала ганяти думки у своїй голові. Я ще сперечалася з Олександром у себе в думках. Вела діалог і доказувала те, що не встигла, або не наважилася йому сказати. Голова кипіла.

-Стоп! - раптом видихнула я. - Треба відволіктися!

   Але картини цього дня мені не хотілося писати. Набираю номер Оксани, подруги по колишній роботі. Імовірності мало, що вона відповість, але мені життєво необхідно з кимось переговорити.

-Які люди! А я думала в тебе корона вже вросла в голову! Ти вийшла заміж і зовсім забула про мене!?

   Оксана одразу відповіла на виклик, що дуже порадувало мене.

-Спиш після ночі? Я потурбувала? - поцікавилася я для пристойності.

-Який там! Я вже не працюю! - похвалилася Оксана.

-А що так? Розповідай! Ти здивувала мене!

-А хіба? А чи не ти сама так само вчинила? Звалила різко як пронос! Ні слуху ні духу про тебе! Навіть переживати стали!

-Не треба за мене переживати! У мене все добре! - спробувала правдоподібно відповісти я.

-Ти з ним? - напівшепотом запитала Оксана.

-Таак... - протягнула я.

-Чесно кажучи, не думала, що довго так протримаєшся! - здивовано вигукнула подруга.

-Чому ж? - щиро здивувалася я.

      Оксана відкашлялася і не поспішала з відповіддю.

-Я твій характер знаю, подруга! Хоча! Якщо ти досі з ним. Значить у вас точно все добре! Знаєш? А я собі цицьки нарешті зробила!

      Тема з Олександра була вдало переведена. Оксана мріяла про силікон у її грудях скільки її пам'ятаю. Чудова фігура з крутими стегнами, тонкою талією і стрункими ногами. Усе псувала тільки відсутність грудей. Було просто два соски, які вона вміло стягувала подвійним пуш-апом. Тоді з'являлися видимі обриси хоч якихось грудей.

-Нам підняли ставку? Чи хтось розщедрився, і річну зарплату насипав тобі в ліфон? - здивовано запитала я.

    Я знала і була впевнена, що в Оксани не було таких коштів на пластичну операцію. Значить вона змогла десь роздобути фінанси.

 -Ну сто років не бачилися! Давай зустрінемося! Я все розповім! Я у стосунках тепер! Хлопець молодий, але бабок кури не клюють! Він одразу мені груди й зробив! Забезпечує мене повністю, на руках носить! Щоправда, мамулькою називає! Мене бісить, але я терплю! - розсміялася під кінець Оксана.

   У відповідь я так само розсміялася безтурботно і щиро. Уявила обличчя Оксани, і сцену з мамулькою, і ми з новою силою обидві зариготали в трубку.

-Так, а скільки йому років? - нарешті запитала я.

-Гм... двадцять один! - дзвінко відповіла Оксана.

-Мамулька!!! - подражнила я її.

-Не біси!!! - обрізала мене Оксана.

-Молоко вже обсохло? - не вгамовувалася я.

-Де? - дивувалася Оксана.

-У нього, на губах!!! Вуса юнацькі ніде не лоскочуть? - продовжувала підколювати я.

-Коротше! Давай збирайся! Зустрінемося!

-Дай подумати... - зам'ялася я.

-Що думати! В «Італійському дворику» за півтори години!

-Почекай! - осіклася я.

       Із холодком усередині я усвідомила, що це перша моя вилазка. Вилазка без дозволу в Олександра.

-Чорт із ним... Я що звітувати і відпрошуватися маю... Добре я буду! - більш упевнено відповіла я.

-Що ти там бурчиш? - перепитала Оксана.

-Буду! - уже чіткіше відповіла я.

-До зустрічі!

      Недочищений сибас на обробній дошці так і залишився лежати на кухні. Мені стало все одно, що скаже він, коли повернеться, якщо мене не буде вдома. Розмова з подругою явно пішла мені на користь. У буквальному сенсі, немов від міцного скотчу, вона відліпила мене від тієї реальності, в яку помістив мене Олександр. На збори півтори години і яка я розумниця, що сховала ключі від залізного тамбура!