Дебют

Кожен рух чіткий та відточений, і я відчуваю, як публіка шаленіє. Ми багато місяців готувалися до сьогоднішнього виступу, і хоч вечір ще не завершився, я знаю, що нова танцювальна програма спричинила фурор.
У вухах та по тілу б’є музика, а очі сліплять сотні ламп, та я посміхаюся і танцюю.
Номер закінчується, і я ще ширше посміхаюся до натовпу та роблю фінальний шпагат. Це найяскравіший номер програми, і я ледве дихаю, але й результатом задоволена.

Ми з дівчатами під овації та крики ховаємося за куліси. І перше, що роблю, — це знімаю важку металеву накладку. Вона хоч і дуже гарно виглядає, та добряче намуляла мені.
— Якщо не помиляюся, в тебе сьогодні ще два танці? — запитує Тіна, одна з моїх подруг, поки я роблю кілька ковтків з пляшки.
— Я танцюю перед закриттям, — кажу їй. Знаючи, що вона воліла б теж танцювати останній танець, але вона на сьогодні закінчила. Наша оплата прямо залежить від часу, проведеного на сцені.

В мене є хвилин двадцять, щоб переодягнутися та змінити макіяж, тож часу на теревені не залишається.
В гримерці гармидер та хаос, але кожен знає, що має робити і коли його виступ.
Я швидко змиваю косметику, поки одна з костюмерок несе мій костюм.

Я працюю у великому нічному клубі в Києві, і ця робота просто моя мрія. «Солодкий гріх» — це заклад преміумкласу, і я достатньо заробляю, щоб добре себе почувати у великому місті.

За дві хвилини оголосять наш номер, а я все ніяк не можу прикріпити кляті крила, і це дуже нервує.
— Дай-но допоможу, — каже Аня, інша моя подруга. Вона, як і Тіна, — мої сусідки.
Кілька витончених рухів, і все на своїх місцях. В дзеркалі я маю не дуже янгольський вигляд, та часу милуватися не залишається. Я виходжу на сцену разом з кількома іншими дівчатами, і сотні камінців на моїх трусиках та ліфчику переливаються. Я рухаюся в такт музиці та синхронно з іншими дівчатами, і на мить залишається тільки музика та ритм — все інше просто зникає.

— Сьогодні був неймовірний вечір, — каже Аня, поки Тіна її навіть не слухає, вона зайнята перепискою з кимось.
— Може, купимо дорогою вина і відсвяткуємо успіх? — пропоную, поки йдемо до авто. Насправді я втомлена до межі, але нічого у світі не зруйнує мого наміру випити з подругами.
— Я купувала випивку минулого разу, — каже Тіна, нарешті сховавши з рук телефон.
— Я купую, — згоджується інша подруга. — До того ж у мене є новина, — з широкою усмішкою каже подруга.

— Тоді нам треба щось міцніше за вино, — підсумовую, сідаючи в авто і пристібаючись. Це моя Toyota Corolla, і я певною мірою пишаюся, що серед подруг єдина, яка має авто.

Основна перевага нічного життя в тому, що ніколи немає заторів. Тож через тридцять хвилин ми вже затягували свої дупи в нашу квартиру.

— Мої ноги більше не витримують цих каблів, — скаржиться Тіна, скидаючи свої туфлі.
— Ти ж знаєш, що поза клубом можеш і кросівки взувати?
— Аха, саме тому в тебе нікого немає, — констатує.
— А хто сказав, що я хочу когось?
— Ну, хороший секс зцілив би тебе від цих думок, — втручається Аня, яка вже почала нарізати сир.

Я і собі помила руки та взялася нарізати салат. Якщо пити, то треба й добре заїдати. До того ж я добряче зголодніла після виступу, і підозрюю, що подруги теж.

— Добре, я пісяти, а потім накриватиму на стіл, — сповіщає Тіна.
— Дякую за інформацію, що б ми робили без твоїх сповіщень про фізіологічні потреби, — каже Аня, і ми втрьох хихотимо з жарту.

— То що там у тебе за новини? — запитую Аню.
— Наливай, тоді й розкажу. Я не готова зізнаватися в такому, поки в мене ще ясна голова, — каже й протягує келих.
— Як це ви почали пити без мене? — питає Тіна з порогу.
— Не скигли. Краще ходи сюди і відкрий пляшку шампанського, — сміючись просить Аня.

— Загалом, вчора я зареєструвалася в додатку для знайомств, — ховаючи очі в підлогу зізнається Аня.
— Теж великий мені гріх, я давно там тусуюсь. Навіть кілька разів ходила на побачення.
— Та нема там нормальних чоловіків, кажу вам, дівчата, — випльовую, не фільтруючи. І одразу роблю великий ковток шампанського.
— Мене дехто покликав на побачення, — зізнається Аня.
— Це чудово, — підсумовує Тіна. А потім дивиться на мене.
— А ти взагалі останній раз коли ходила з кимось на побачення?
— Давно, — чесно зізнаюся.

— Давай сюди свій телефон? — просить.
— В тебе що, правда немає профілю в жодному такому додатку? — запитує Аня, і Тіна відповідає замість мене.
— Авжеж немає, вона все ще сохне по своєму колишньому.
— Ні по кому я не сохну, і взагалі це я наші стосунки розірвала.
— І коли це було? — Але я не встигаю відповісти, бо Тіна запитує мене вже про хобі, вагу та мрії і швидко набирає текст у моєму телефоні.

— Ну, створите ви анкету, та я все одно не піду ні з ким на побачення.
— Боюся, Вікусю, що в тебе не буде вибору, — несподівано каже захмеліла Аня.
— Знаєте що… Робіть, що хочете, а я йду спати. В мене на завтра призначений масаж, не хочу проспати, — кажу, розуміючи, що й сама добряче захмеліла.
— І будьте такі ласкаві, віддати мій телефон, — тягнуся та забираю з рук Тіни телефон.

— Ви навіть фото додали? — запитую, швидко проглядаючи профіль.
— Вам пощастило, що я люблю це фото.
— Добраніч, і приберіть сир до холодильника.

Перш ніж вимкнути нічник, проглядаю профіль ще раз. Телефон вібрує.
Хтось мене лайкнув. Я не хочу дивитися профіль, не хочу лайкати у відповідь, та чомусь роблю це. І чоловік на фото дуже гарячий. Світить м’язами та багато подорожує. Білозуба, ідеальна посмішка. Карі очі, щетина. Явно мій тип. Могла б вночі навіть фантазувати про нього. Але я не хочу ніяких побачень, і тому збираюся відхилити цю анкету, але якого дива? Замість того отримую сповіщення про те, що тепер ми пара. Бляха, я справді не шарю в цих додатках.

Якого біса? — запитую себе, та відкладаю телефон і вимикаю нічник.
Він надто ідеальний для мене, — проноситься думка, перш ніж засинаю.