30.3

— Діано! — Зак підскочив до неї й допоміг піднятися. — Ти в порядку?

Вона була в повному порядку. Хоча чому дивуватися, він сам пом'якшив її падіння левітацією.

— Зак! — дівчина зі сльозами радості та полегшення кинулася йому на шию.

Хлопець ніяково її обійняв і дозволив повиснути на собі буквально всією вагою. Та коли перші емоції від його виду стихли, Діана відсторонилася і з жахом запитала:

— А де Ярик? І Аліна? Єва? Що трапилося?

— З'явилася магія і він розкидав нас у різні боки. Ярику сильніше дісталося, але він в порядку. Буде.

— Буде?

— Живий, здоровий, все добре. Краще про себе зараз подумай, треба летіти далі

— Я не можу.

То була правда. Може, часу пройшло небагато, але з такою шаленою швидкістю вона ще ніколи не літала і крила жахливо боліли, а дихання досі не нормалізувалося.

— Тоді побіжимо, — хлопець глянув на неї, оцінив ноги, які підкошуються, і зітхнув, — пішли. Головне — не зупинятися.

— Чому?

— Так вистежити складніше.

Через десяток метрів Діана готова була знову перевтілитися і махати крилами з усією швидкістю, бо з неба спікував ще один птах і перетворився на чоловіка в капюшоні. Адреналін у крові миттєво надав дівчині сил, але Зак схопив її за рукав і втримав на місці. Він розумів — полетіти вона не зможе, втекти теж. Залишається тільки одне… хлопець зробив крок вперед і затулив її собою, між пальцями в нього потекли кольорові струмки, які світилися. 

Чоловік, граючи, кинув у нього червоною кулею. Струмки Зака ​​стримали заклинання, а в його руках почала рости темно-бура кулька. Кількома атаками капюшон ніби промацував хлопця — посилав різні заклинання, вкладаючи в них трохи сили. Зробивши для себе якісь висновки, він зосередився і в його руках почала рости кулька насичено-малинового кольору. 

Зак, скориставшись моментом, запустив у чоловіка заклинанням, та воно не подіяло. І не тому, що він його відбив. Чоловік розсіяно клацнув пальцями і його куля буквально поглинула заклинання Зака, значно збільшившись у розмірі. Залишившись задоволеним результатом, капюшон махнув рукою і малинова смерть полетіла прямо на них. 

Навіть Діана зрозуміла результат ситуації, але хлопець уперто продовжував плести перед ними щити та змійок, нашаровуючи їх одне на одного. Це було марно — малинова кулька пролітала щити, ніби їх там не було… та несподівано вона з пшиком зникла.

— Покажісь, — глухо наказав чоловік у капюшоні.

Того, хто з'явився, він аж ніяк не чекав і тупо дивився на білявого хлопця. Той же час даремно не втрачав і почав вирощувати у руках кулю. Довівши приблизно до розмірів Закової, хлопець її запустив. 

Чоловік поблажливо дивився на цей дитсадок, але тут Макс дістав з кишені невелику прозору кульку з зеленою іскрою всередині, прошепотів кілька слів і вона увібралася в його долоню. За мить його бойовий снаряд виріс у розмірі втричі й засвітився яскраво-зеленим. Капюшон стрепенувся і почав поспішно щось плести, водячи руками та бурмочучи слова. Основну хвилю щит таки поглинув, але чоловіка відкинуло на кілька метрів і з силою вліпило в дерево. Зак, користуючись моментом, запустив у нього з десяток дрібних бойовок. Не тут-то було, капюшон вже прийшов до тями й відмахнувся від них, як від набридливих комарів.

— Щенок, — прохрипів він. — Неплохо, но нє нужно било використовувати для етого маю магію.

Він ворухнув рукою і шкіра Макса стала насичено-червоною, хлопець закричав, зробив пару кроків, похитнувся і впав на коліна, а тоді й повністю на землю.

— Макс! — Діана кинулася до нього.

Зак зробив кілька кроків, знову опинившись між нею та одним з потенційних законних спадкоємців.

— Макс! — дівчина торкнулася його і тут же, обпікшись, відсмикнула руку.

Хлопець був непритомний, а все його тіло практично горіло. Діана з відчаєм закрутила головою. Що робити? Як робити? Що з ним?

— Покажісь, — знову прогарчав чоловік. — Даже твоєму сопляку духу хватіло!

Про що він говорить друзі не зрозуміли, а капюшон, вичекавши паузу, продовжив:

— Могу зробити с нім шось подобноє, думаю тебе сподобаєтся.

Він демонстративно підняв руки, Зак напружився і почав плести щити вдвічі швидше.

— Ні, — чіткий тихий голос.

Між ними з'явилася ще одна фігура, в якій Діана дізналася про свого сивого знайомого-рятівника.

— Допоможи другу, — він кинув короткий погляд на Макса і сказав Заку кілька слів латиною.

Хлопець, який спочатку закляк на місці зі здивування, кивнув і присів біля Макса. Запитання він вирішив залишити на пізніше. З такими хворобами він ще ніколи не мав справи, але підказані слова значно полегшували завдання.

— Значіт ето бил ти… всє девять лєт, — тим часом задумливо сказав капюшон.

— Не чіпай дітей, — спокійно відповів сивий.

— Можешь забрать его.

— Їх.

— Как хочешь.

В руках у капюшона почала рости куля насичено-чорного кольору, така ж з'явився й у другого чоловіка. Вони відпустили їх одночасно і кулі полетіли одна на одну.

— Зак, — тихо покликала Діана.

Жар у Макса вже спав, залишилося тільки клітини відновити, тож хлопець обернувся і втупився в поєдинок розширеними очима. Тим часом кулі зіткнулися і злилися воєдино. Від різкого поштовху Діана скрикнула і заплющила очі, а коли змогла розплющити, величезний чорнуля впевнено летів у їхній бік. Зак схопився на ноги й кинувся до дідуся. Що він збирався робити хлопець і сам не знав, але сидіти та дивитися на це теж не міг.

— Ні! — закричала Діана.

Щось поштовхом вирвалося у неї з грудей, залишивши відчуття проробленої в ній дірки. Дівчина скрикнула від болю, поштовх повторився. Вона закричала знову, не так від власного болю, як від недозволеної близькості смертоносного чорнулі до Зака. А від наступного поштовху-удару з грудей дівчина знепритомніла і впала на землю.