Розділ 9

Посилання на телеграм канал є розміщеним в моєму останньому блозі  (тут не можна вставити силку) або ж шукайте його за назвою: MG_Drafts

Ізабелла

Я була шалено зла на ситуацію, котра тут склалася! Радіон у моїх планах не мав би побачити дітей, а я тим більше не мала навіть найменшого бажання бачити його дитину. Це було боляче...
Ми нарешті вийшли в загальну залу, де продавали попкорн, і Єва заплескала в долоні.
— Мамусю, давай купимо іще попкорну? І з'їмо вдома.
Я хитнула головою.
— Ви з'їли вже за сьогодні достатньо. Не можна їсти стільки попкорну.
— А чому? — сказав Лео, набурмосившись.
— Це некорисно для вашого організму.
Лео і Єва водночас синхронно й сумно видихнули, і я не стримала посмішки та присіла, опускаючи Єву на ніжки. Радіон, на моє щастя, не став довше тримати Лео й опустив його також. Як і Андріана.
— Це нудна відмазка, — сказав Лео, нахмуривши брови.
— Що це вони тут у тебе випрошують?
Я підстрибнула на місці, коли поруч з'явився Гліб. Помітила, як брат одразу кинув погляд на Радіона. Звичайно ж, він упізнав його та напружився.
— А ти купиш нам попкорн? Будь ласочка.
Лео почав смикати Гліба за руку. Брат посміхнувся, а тоді потягнувся до кишені й дістав готівку.
— Сходіть з Євою...
Я глянула на брата й підняла брови. Мені не хотілося сваритися, тому я все ж попустила цього разу. Але ми обоє давним-давно домовилися про те, що балувати Лео з Євою — це табу. Однак... я зрозуміла, що брат зараз зробив це тільки для того, щоб діти відійшли.
— Дякуємо! — сказали обоє та розвернулися.
— Що ти тут робиш? — одразу сказав Гліб, ступаючи на крок ближче до Радіона.
— Спокійно, хлопче, — сказав чоловік розслаблено.
— Ти зустрічаєшся з ним? — голова Гліба повернулася до мене, і я одразу ж почала заперечувати:
— Що? Звичайно ж ні!
— Що тут відбувається? — обізвався Андріан, дивлячись на кожного з нас по черзі.
Я не могла пропустити того болючого факту, що дитина підійшла ближче до Радіона і стиснула його руку.
— Милий, візьми ключі і йди в машину, — відповів Радіон.
— Як ти могла приховати, що ці діти — мої?! — одразу ж, як Андріан зник з поля зору, сказав Радіон.
З мого рота зірвався смішок.
— Твої? — перепитала я.
— Вони ж не від цього шмаркача. Як ти взагалі могла собі такого чоловіка знайти? — сказав Радіон, кинувши погляд на Гліба та скривився 
— Як ти сказав?
Я миттю стала між ними двома, помітивши, як кулаки Гліба вже стиснулися.
— Заспокойтеся обидва, — сказала я обурено і подивилася на Гліба. — Він... він тепер мій начальник. Але це нічого не означає, чуєш? Ми зустрілися тут випадково.
Я повернулася до Радіона і тицьнула пальцем прямісінько в його груди.
— А ти не смій навіть слова мені сказати. Ці діти, звичайно ж, не від тебе. Гадаєш, після того як ми один-єдиний раз переспали, я одразу ж завагітніла? Увімкни мізки.
— Хочеш сказати, ти вискочила заміж одразу після нашого розлучення?!
Я не стримала свого обурення. Врешті-решт, напевно, цей час мав прийти.
— А ти думав, я як справжня ідіотка сидітиму в квартирі, купленій за твої гроші, які ти сплатив мені за моє розбите серце, і чекатиму, коли ти повернешся? Думав, я не вийду заміж і не створю сім'ю? Думав, слабка вісімнадцятирічна дівчинка чекатиме слухняно на тебе — великого й могутнього? Вибач, що розчарувала. Але я не така, як ти гадаєш. І я змогла переступити через те, що відчувала до тебе. І я щаслива, що змогла це зробити. Бо бути з тобою тоді — це була помилка. І мої почуття до тебе — також помилка. І взагалі. Ти — це одна. Велика. Жирна. Помилка. Котра сталася в моєму житті!
— Мамусю! Ми вже купили попкорн, — я видихнула, коли поруч підбігли Лео та Єва, і змусила себе посміхнутися.
— І ще одне. Ці прекрасні, невимовно красиві і фантастичні діти... ти й мріяти не можеш, що вони від тебе. Бо від такого... чудовиська, монстра і загалом безсердечного створіння не може народитися нічого настільки світлого.
Я повернулася до Гліба, котрий дивився на мене з... ледь помітним здивуванням, тому простягнула руки й взяла Лео та Єву за долоні.
— Ну що ж, дорогенькі. Пішли додому? Ви так багато попкорну купили.