Дим і попіл

За мотивами Б

Паління – це не просто шкідлива звичка. Це – спосіб соціалізації, життя і філософія.

     У Місті Лева. Якщо пройти повз Площу Лева, і пройти через Провулок Лева під двома величезними білими кам'яними левами … можна вийти до крамнички «Кіт і дим». Ця крамничка дуже дивна. Ніхто вам не пояснить як до неї йти. Вкажуть ось цей самий шлях – і все. Чи то прямо, чи то навпростець. Ніхто не скаже вірного номеру, не підкаже провулок. І вік у тої крамнички такий само дивний як і місце. Неможливо зрозуміти чи то вона дуже сучасна і маскується під давню, чи то вона старовина і маскується під сучасність. Двері крамниці оздоблені різьбою з котами, птахами, чи то шестірками, чи то десятками. Зроблені вони немовби з різних металів, тут й залізо, й позолота у сріблястому виблискуванні якихось єгипетських символів. У цій крамничці продають цигарки. Ще в ній є декілька різновидів тютюну, двійко електронних цигарок та годинники на ланцюжках. Звичайно довкола стоять аксесуари для людей, що палять. Але найдивніші тут обкладинки від цигарок.

    Цигарковий дим танув переходячи у хмаринки в небі. Не кваплячись, смакуючи вкрадений час відрядження Микола прогулювався провулками. Почувши барвистий опис тієї крамнички Микола вирішив прикупити оригінальну обкладинку з цигарками улюбленої марки. Як він потрапив до «мертвого провулка» і сам не зна. Довкола було тихо-тихо-тихо. Мовби відлуння тієї тиші бриніло камінням. Виспівуючи пісню тиші, як почорніла пляма вогню у білі цигарки - у біле каміння врізались старі двері. Більшість дверей була забита. Геть занедбані будинки наче падали вниз, тягнули погляд до землі - замість того щоб здійматися в гору, справляли враження померлих. Микола випадково зайшов до крамнички. Чув він про неї багато, казали, що з тими хто відвідав цю крамницю трапилося багато містичних подій. Були погані, були й добрі… Тільки Микола не вірив в містику, не вірив людям, навіть власним очам (поки не перевірить) не завжди вірив - він вірив грошам. Підійшовши до продавця оточеного дивною комбінацією старого і нового. Він привітався:
- Вітаю!
- Прошу проходьте. ♪ Мелодика голосу була особливою, було в ній щось фальшиве, але разом з тим той чарівний голос гіпнотизував. Голос вабив своєю неймовірною мелодійністю.
- Мені б купити… тільки-но Микола почав говорити поклавши пачку.
- А,!.. непоганий колір. ♪ Як був перебитий.
- Вибачте? А як же ж марка?
- Юначе, повірте колір важливіший. Деякі люди вважають, що в цигарках головне міцність, деякі бренд… але колір, колір то є дещо особливе. ♪
- Що ж тут особливого? В самих цигарках же немає нічого особливого. Відповів Микола.
- Дозвольте запитати: цигарки дають вам задоволення? Позбавляють від напруги?... ♪
- Стоп. Що з того?!
- А те – що за все треба платити, але не за все сплачують грошима. От і за колір люди сплачують, але то є додаткова інформація – вона не безкоштовна. ♪
- Хмф. Не намагайтеся мені тут продати мертвого таргана. Я купую цигарки, а не розмову.
- Звісно. Розмова вам не по кишені… ♪
- Той не треба заманювати, те ж мені майстер мертвих продажів. Раптом Микола побачив дуже дивні і величезні цигарки. Йому надзвичайно сподобалося як виглядала обкладинка. Микола зажадав їх купити цієї самої миті! Як тільки цигарки схопили його погляд він не зміг відвести очей.. Квапливо і голосно Микола запитав:
- Скільки за них?!
- Не продаються. ♪
- Як це не продаються?! Це ж крамниця!
- Не відпускаю… Кажуть прокляті. Є повір'я, що той хто буде їх курити – в того виконаються бажання по одному на кожну цигарку. Але я навіть за усі гроші цього світу не став їх палити… Краще фантазувати юначе. У мріях ви можете бути ким завгодно : вільним козаком, мільйонером, султаном з величезним гаремом. І фантазії завжди можуть бути яскравішими сильнішими за реальність. Кажуть, що фантазії це тільки дим. Але хіба від фантазій залишається попіл? Ні – він залишається лише від реальності. Молодість може зробити фантазію реальністю. Пам'ять – краща коханка. Вона є тінь істини. Фантазія – то є кращий статок… ♪
- Ха-ха-ха! От я і отримав безкоштовну інформацію. Сказав Микола.
- Може ви вже за все сплатили… Прошу відайте гроші за цигарки. ♪
  Отримавши платню за цигарки продавець показав рукою на двері, вже збирався відкрити рота, але в цей час щось пробило, чи то задзвонило за стінкою. Продавець шкутильгаючи пройшов у чорний прямокутник. Микола як зачарований не відводив погляду від пачки з левом. На зображенні у лева було двійко облич, довкола був золотий пісок. Несподівано Микола схопив цигарки і вибіг з крамниці. Вибігаючи він відчув сильний холод, - мабуть, вітром надуло. На дворі було сонячно і спекотно. Хлопець побіг провулками якнайдалі від крамниці.

 Посеред вулиці стояв якийсь дивний хлопчина. Перед хлопчиною лежав чорній капелюх. Важко було зрозуміти для грошей чи просто без усілякої на те причини. Схоже хлопець був несповна розуму. Хлопчина голосно розмовляв з собою:

  «Дим і попіл. Дим стає хмаринками. Після пожежі на попелі ростуть нові дерева. Іноді здається, що машини, заводи, навіть усі міста – це люди… Коли ти палиш цигарку, можливо,.. цигарка палить тебе. Коли цигарка стає димом чи сумує вона за втратою тютюну? І що вона нарешті залишає людині? Тютюн у мозку та легенях? Чи хмаринки в небі?...»

  «От же ж дурень. Треба ж так полюбляти балакати.» подумав Микола. Раптом, не розуміючи навіщо він це робить - жбурнув білу цигарку до чорного капелюха. Помітивши білу пляму хлопчина відразу перестав балакати. Повільно нахилився до капелюха, завмер над ним … Нарешті хлопчина підняв цигарку. Довго-довго він вдивлявся в неї…поки Микола не пішов звідти.

  Пройшовши з пів міста Микола нарешті зупинився. І дивно тільки но Микола зупинився – він ніяк не міг згадати зовнішності продавця! Він був старим чи молодим? Маленького зросту чи високого? З блакитними очима чи чорними? А чи однаковими в нього були очі? Єдине, що запам'яталося – особливий мелодійний, майже гіпнотизуючий голос продавця.