Глава 5:

Ось так непомітно пролетів цілий місяць.

За цей місяць багато в моєму житті змінилося... Я розійшлася з Бодею, він почав себе дивно поводити, ще на тій вечірці, а зараз взагалі був не проти розійтися, ну і я трішки поплакала, але потім до мене дойшло, що це не була любов це проста привичка. Ми з ним ще з дитинства разом і мені було з ним комфортно як з другом, а не як з хлопцем. За цей місяць ми з Майклом почали війну.  А все почалося з того, що він забрав мій одяг з шкафчика і я була змушена за проходити цілий день спітнілою. А тоді я в його чашку з чаєм налила пару крапель зеленки, він відразу не помітив, але коли глянув на себе в віддзеркалення в телефоні то був такий злий. Він ходив тоді з зеленим ротом два дня. Ми тоді насміялися від душі. Ось так весело і в той же час сумно пройшов мій місяць.
 

**
Зараз я їду до школи. В Каліфорнії вже почалися дощі тому сьогодні я в джинсах, світшоті, черевичках та в пальті.

Приїхавши я зайшла в середину та пішла в актовий зал де збирали старост класів. Ні я не була старостою, а її заступник. А старостою в нас була Хлоя.

-Вибачте за запізнення!

Я всіла на вільне місце біля Хлої та поцілувала її в щоку. 
-Так, якщо всі зборі можемо починати! Ви знаєте, що кожного року проходить осінній бал, тому на наступний тиждень в школі буде бал і мені потрібні двоє людей які заспівають пісню. - я спокійно гортала собі лєнту в інстаграмі, бо я тут лише для галочки. 
-Цього року це буде Майкл, ти ж вмієш грати на гітарі! - я почала тихенько сміятися з нього. Дивлячись на нього він був не дуже задоволений- і Ксюша, а ти будеш співати.- а тепер він з мене почав сміятися.
-Ну чому я? Я ж минулого року виступала!
-Ну ось! І розкажеш все Майклу. В нього ж це вперше. Так Майклу чи ти хочеш з кимось іншим виступати?- я подивилася на нього благальним поглядом.
-Ну що ж ви? Ксюша прекрасно все мені пояснить, я в цьому впевнений!- я подивилася на нього вже злим поглядом і показала непомітно середній палець.

Закінчивши нараду, Хлоя вислуховувала все що я думаю про Майкла, а я задумалася де Бодя. Він вроді завжди з нами ходив. Зайшовши в клас його теж не було. Дивно це якось, але в мене тепер і своїх проблем забагато, щоб про Бодю ще щось знати...

Після уроку я зайшла за роздруківкою нашої пісні та пішла віддати його Майклу.
-На, тримай! І добре вивчи!
-Окей, а коли буде репетиція?
-Ну я не знаю, а без репетиції ніяк?
-Ніяк! Давай в суботу в мене вдома!
-Вдома?-я трішки здивувалася, бо думала, що хоча би в школі, ну не вдома ж.
-А що тут такого?
-Я до незнайомців додому не ходжу.
-Але ж ми знайомі, так що не вимахуйся.
-Ну взагалі то в мене на суботу є плани...
-А вони не почекають- ну якось день народження відкласти через нього....
-Ні! 
-Ну я тобі ще напишу в суботу, якщо щось зміниться то приходи.
-Я надіюся живою вийду з твого дому? 
-Надійся- він посміхнувся та я пішла далі на свої уроки.

**
День проходив нормально і ось вже п'ятниця. Я вирішила не йти в школу, а піти і купити собі якесь красиве платтячко. Я ж думаю ми з Хлоєю кудись підемо святкувати.
Я обрала собі чорне трикотажне плаття з мереживними ставками та не досить глибоким декольте. Задоволена поїхала додому. 

Ранок*
Я встала в чудовому настрої і вже взяла телефон до рук, щоб читати привітання, але жодного повідомлення не було та і пропущених теж. Я пішла на кухню, можливо хоча би батьки привітають але вони сьогодні працюють тому і їх не було.

Щоб підняти собі настрій я зробила шикарний макіяж та локони. Але кого цим виглядом радувати? Хіба що себе! Я всіла дивитися фільм, але тут мені зателефонували батьки по Viber і привітали мене. Наразі вони за кордоном, бо потрібно було терміново поїхати. Ну що ж чудово я одна... До 5 години вечора я так і сиділа, але тут мені прийшло повідомлення, я рвонула до телефону, але це написав Майл. Я сильно розстроїлася. 
"Привіт, якщо в тебе немає ніяких планів можеш прийти до мене і ми порепетируємо" ну, а що мені вдома сидіти? "Привіт, кинь адресу" я поправила свій макіяж та спустила трішки плаття яке закотилося занадто високо. Після репетиції зразу піду в клуб, там з кимось познайомлюся.  Взувши короткі чоботи на шпильці та одягнувши пальто вийшла з будинку і направилася пішки до Майкла. Йти мені було не довго хвилин 10.

Постукавши в двері, мені відчинив Майкл в одних джинсах. Погляд тяжко було відірвати від його кубиків та й рельєфних грудей, але я зробила байдужий вигляд та зайшла всередину.
-Ну я все розумію, але я ж не думав, що ти аж настільки мені хочеш сподобатися.
-Ой, "дуже треба", це не для тебе. Так що одягни футболку- і давай швидко репетируємо і я йду.
-Та мені так нормально
-А мені, ні! Йди одягнися.
-Ну добреее-він невдоволено хмикнув та пішов і одягнувся.

Коли ми вже закінчили була 9 година і я збиралася йти, але Майкл мене зупинив. 
-Стій- він взяв мене за зап'ястя- візьми- він подав мені коробку- З днем народження!
-Дякую - я його зразу обійняла, все-таки він перший хто мене привітав не враховуючи батьків.

Я присіла на стільчик та почала відкривати коробку. 
-Божее- я почала верещати і в мене почалася паніка.

Я панічно боюся жаб, а тут їх дві. В мене почалася істерика і тоді Майкл зрозумів, що я не жартую.
-Ну все тихо-тихо - я ж не знав, що ти так зляааєшся- він мене легенько приобняв, а я його почала бити кулаками по спині.
-Ідіот, це вже не смішно, викинь цю гидоту!
-Вже викинув, заспокойся
-Де в тебе ванна?
-Ось там- він показав на двері.

Я зайшла і побачила ужасну картину, туш розмазана, помада теж. Добре, що хоч стрілки водостійкою підводкою намалювала. Трішки заспокоївши я підправила макіяж, вроді нормально. Я викликала таксі та пішла взуватися повністю ігноруючи Майкла.

-Ну вибач, я не знав, що в тебе буде аж така реакція на тих клятих жаб. Ну не мовчи, обзивай мене, тільки не мовчи. -коли я хотіла виходити в дверях не було ключа 
-Дай ключ! 
-Зачекай, я куртку накину і йдемо!
-Куди йдемо? 
-Я тебе одну не відпущу, а то ще жаби з'їдять.
-Я таксі викликала.
-Відміняй.