Сюрприз

- Гей, дядьку Шраме! А мене вразить сюрприз?

- Сімбо, смертельно вразить!

- Ходімо, - квапив принцесу її надміру жвавий братик. Судячи з тону, він усміхався. Еллі орієнтувалася на слух з причин, про які буде згадано трохи згодом.

А поки… Ви, мабуть, дивуєтеся, звідки це у принца час на забавки. Розіславши листи з запрошеннями на коронацію до всіх країн-сусідів, Ріо зробив невеличку перерву. Він вирішив, що йому можна відпочити з півгодинки, адже його праця вже давала непогані плоди: цар Великого Степу відповів на запрошення принца Ріонара майже миттєво. В досить дружелюбному тоні він повідомив, що на свято прибуде його син – спадкоємець трону, – щоб встановити мирні відносини Степу з Вічноліссям. Це чудовий початок, адже така миттєва реакція могутнього царя Арода означала початок плідного діалогу з сусідніми державами. Більше Вічний Ліс без підтримки з-зовні не виживе – просто задихнеться.

Але Ріо зараз не думав ні про які важливі державні справи. У нього була довгоочікувана перерва, справжнє intermezzo, яке він вирішив провести з сестрою. Зав’язавши їй очі, хлопець вів Еллі кудись другим поверхом. Про місце призначення він не обмовився ані словом, лише сказав, що Еллі буде аж пищати від радості, коли дізнається, який саме сюрприз на неї чекає.

Хоч дівчина і не мала жодного уявлення, куди її тягне це надмірно енергійне, як на десяту годину вечора, чудо, але своїми словами Ріо вдалося заінтригувати дівчину, тож вона слухняно йшла за ним. Спотикалася, коли Ріо забував сказати їй про сходинку, подумки лаялася, гучно сопіла, але йшла.

«Я вам кажу, - говорила Чуєчка, - він точно хоче нас підбадьорити після від’їзду Ейда».

«Може бути», - задумливо кивнула Оптимістка.

«Не "може бути", а "точно", – усміхнувся Реаліст, здійснивши якісь розрахунки на калькуляторі. – Подумайте самі. Ріо бачив, як Еллі прощалася з драконом. А оскільки братик нашої дівчинки від природи вкрай проникливий, він не міг не помітити, що їй не хотілося розлучатися з Резартом навіть якщо це всього на кілька днів».

«Але нам справді самотньо без Ейда, - сумно сказала Оптимістка. – Ми б поїхали з ним, якби не були так потрібні тут».

«Думаю, і це Ріо розуміє, тож хоче нас якось підбадьорити», - поправив окуляри Реаліст.

«Сподіваюся, в нього вийде, - зітхнула Надійка. – Може, тоді з мене спаде напад меланхолії?»

Гадаю, про від’їзд Ейдона Резарта варто розповісти детальніше.

Одразу після обіду та пам’ятного зруйнування трьох тортів всі вірні Ріо графи та герцог Анрієр пороз’їжджалися по своїх замках, щоб навести там лад згідно з наказами принца. Резарт не був винятком. Він поїхав додому, щоб повідомити свій народ про деякі зміни в керівництві, а також про новий статус Караду та права нечисті, адже Ейдон з Ріонаром вже підписали договір про надання Караду автономії, а нечисті – прав громадян.

Тож горді лічі (серед них був і тихенький Іш), вампіри (Рейру був капітаном нечисті, тож усі звіти надавалися йому), банші (Меланки Еллі з обіду не бачила, тож їй не вдалося розпитати подругу про її дивну поведінку за столом) та ще багато нечисті патрулювало вулиці столиці, щоб лекресці звикли до її присутності і зрозуміли, що розумна нечисть не небезпечна, як їх запевняли раніше, а готова боронити спокій міста. Також Еллі мигцем помітила трьох знайомих нявок: Ельвіра (зі смарагдовим волоссям), Килинка (світленька) та Мудра Жінка (красуня з болотистим волоссям) ходили втрьох і про щось перемовлялися. Мабуть, знову про хлопців говорили.

Дракони так само бездоганно стояли на варті на території замку під керівництвом тата Лі. Дуже цікавий дракон, до речі. Його син зовні зовсім не був схожий на нього – мабуть більше в мамцю вдався. Тато Лі не зміг з’явитися на обіді, бо саме був зайнятий – розпихував колишніх вартових по в’язницях, адже на них чекає суд. Якщо не рахувати кількох проклять, які ніхто не знав, як зняти, ніхто серйозно не постраждав. Всі лишилися живі. Окрім королеви. І це гнітило Еллі, бо вона розуміла, що проштрафилася лише вона!

Хай там як, всі пункти документу, який Еллі в минулому назвала «договором з купівлі-продажу», вже виконані, тож було вирішено, що заручини Ейдона Резарта і Селени Джесіки Реньєр відбудуться в назначений строк: 22 грудня цього року.

А поки що Резарт злиняв додому. І було невідомо, коли він повернеться. Я вже казала, що життя – це суцільний біль…

- Довго ще? – жалібно запитала Еллі. Вона щойно чудом не впала. Якби не рятівна рука брата, вона б точно злилася в палкому поцілунку з підлогою.

- Все. Ми на місці. Можеш дивитися.

- Слава богам! – полегко зітхнула Еллі і зняла з очей пов’язку.

Те, що постало перед нею було варте збитих об сходинки і пороги пальчиків, адже просто перед очима принцеси зараз була її кімната! Уявляєте?! Якимсь дивом все залишилося, як вона пам’ятала з дитинства, ніби й не було цих довгих десяти років вигнання…

- Але як?.. – голос Еллі обірвався. Вона не могла дібрати слів, щоб виразити щось бодай односкладними реченнями.

- Аврора зачинила королівську башту на замок, - з усмішкою відповів Ріо. Його очі сяяли. – Ніхто не заходив сюди цілих десять років, уявляєш?! Побутові заклинання увесь цей час працювали відмінно, але я все одно наказав кільком служницям тут прибрати. Тож… Вуа-ля!