Пролог

Пролог

Маїна шукала собі суб'єкта для свого спору, бо вона пообіцяла на спір, що зможе закохати самого безнадійного самотнього хлопця у себе, стоїть лише їй освідчитися йому у коханні, - і все. Справа зроблена.

Дівчина розглядала своїх одногрупників, серед яких був один дуже невиразний хлопець середнього зросту, тонкий, худий, здавалося, що він майже без м'язів, або вони в нього зовсім не натреновані.

Маїна зупинила свій погляд саме на Севастіяні, який щось розказував іншому своєму одногрупнику.

Всі в групі знали, що Севастіян самотній, що він не подобається жодній дівчині, бо виглядав зовсім не красенем. Але також всі були впевнені, що Севастіян - самий вихований та самий розумний на факультеті.

Подруги Маїни стояли поруч, коли дівчина вирішила діяти.

Маїна підійшла до Севастіяна та запитала:

- Можна з тобою поговорити? Наодинці. Давай відійдемо від інших. - запропонувала вона.

Коли вони відійшли до протилежного вікна, біля якого нікого не було. Їх група залишилася чекати, коли їм нарешті відкриють аудиторію.

- Севастіяне, я тебе... - Маїна стримувала посмішку, яка просто постійно намагалася проблиснути на її обличчі. - Кохаю.

- Що? - не повірив почутому Севастіян.

- Я тебе кохаю. Що тут незрозумілого? - дівчина побачила, у який ступор увійшов хлопець від її слів. - Я так і думала, що тобі ніхто подібне не говорив. Ну, добре, я пішла. У мене справи.

Маїна пішла, залишивши Севастіяна біля вікна.

Поки вона підходила до своїх подруг, які теж намагалися робити серйозний погляд, у неї постійно сяяла посмішка на обличчі, яке в цю мить Севастіян не бачив, лише її спину, інакше зрозумів би, що все це жарт. Але він дивився услід дівчині, яка першою йому освідчилася у коханні.

Через кілька хвилин Севастіян випрямився, ніби отримав якусь таємну енергію, та підійшов до інших, коли вся його група вже нарешті заходила в аудиторію на пари.