38. Тато, мамо, краще сядьте

Спочатку в мене було бажання поскаржитися Саміру на Дениса, але з тієї купи мерзенних фразочок, які мені прилітають весь вечір, одне повідомлення розставило всі крапки над «і».

Їх пише не Денис, а його мамця. Ага, виявляється, їй я теж життя споганила.

«Мій син тобі довірився, мій хлопчик хотів зробити тебе, білобрису шмакодявку щасливою. А ти, хвойдо, он як йому віддячила, знищивши його бізнес та сплутавшись із цим пихатим чуркою. Погань невдячна, адже він спав з іншою, аби тебе зайвий раз у ліжку не мучити. Сподіваюся, ти будеш усе життя нещасною. Сподіваюся, твоє життя буде коротким»

Вочевидь, ця притрушена чи то з горя, чи зі злості наклюкалася, побачила наші фото в мережі – і її понесло. Для матусі її синочок ангел, а я невдячна курка, яка зруйнувала його щастя. І батьки у мене, з її слів кретини, і що їхня родина дружила з нашою виключно з жалю, і що брат у мене дегенерат. Ну нічого, проспиться й зрештою заспокоїться. У них кишка тонка тягатись з Акаєвим.

Звісно ж, Бойки ненавидітимуть мене десятиліттями, але сунутися навряд чи посміють. У Саміра довгі руки, про це всі знають. Він їх уже покарав, а наступного разу, якщо виникне прецедент – взагалі на порох зітре. Дениска про це пам'ятає, тому і втягнув язик в одне місце, а от його матусі не завадило б пролікуватися, нерви у жіночки взагалі нікуди не годяться. Маю надію, що їхні довбані гени моїй дитині не дістануться.

Втім, весь цей неприємний осад після погроз та образ – гасить надзвичайний подарунок від Саміра. Я така щаслива, що мені хочеться бігти з ресторану додому підстрибом!

Я колекціоную парасольки не заради незвичних малюнків чи їхніх моделей – я збираю парасольки з історіями. Тому догодити мені сильніше – Самір просто не міг.

Сидячи на задньому сидінні тихенько попискую, а він на мене лише коситься, щосили придушуючи посмішку.

— Ти не думай, моя кукуха на місці, я адекватна. Просто кожна дівчина має свої дивацтва, — кладу голову йому на плече.

Мені вже не здається – я впевнена, що закохалася у цього чоловіка. Але закоханість це тимчасова зачарованість, а ось кохання – це глибше, сильніше, це сенс і воно назавжди. Справжнє кохання не випаровується після образ чи непорозуміння. Якщо я колись справді всім серцем полюблю Саміра – я не роздумуючи піду за ним хоч на край світу, хоч за край.

— Твої дивацтва мені подобаються найбільше, — вимовляє Акаєв так спокійно, так впевнено. Ого… а це вже схоже на зізнання.

— Маленький тест, щоб пізнати тебе краще. Уяви, твій дім у вогні, перед тобою твоя мати, дитина, дружина, валіза з грошима і твій поранений собака. Тобі дозволено взяти лише те, що ти зможеш винести у кожній руці. Кого ти врятуєш?

— Діно, це ж очевидно! Я винесу все. Моя мати хапає собаку, дружина хапає дитину. Мати закидаю на одне плече, дружину на інше плече, валізу в зуби і вперед, — пирхає Самір. — На жіночих сайтах іноді трапляється купа непотрібного сміття, яке забиває голови мрійливим білявкам.

— Ой, а на чоловічих сайтах можна подумати тільки пристойні картинки, розумні статті та безневинні посилання на порнушку для таких поважних дядьків, як ти, — я вже без шпички не можу.

А Самір, мабуть, не зміг утриматись від бажання перерахувати у фонд «Джерело» перші десять тисяч гривень. Тому що наступної миті мій рот накрили його жадібні губи…

Чим не спонтанний поцілунок? Божечки, як же він все-таки суперськи цілується! Ім'я своє можна забути і навіть якийсь сьогодні день!

Дозволяю його вправному язику диктувати свої правила, виписувати візерунки на моєму піднебінні, заглиблюватись… Заради благоустрою рідного міста можна потерпіти та насолодитися. Жартую, я не терплю – я впиваюся та насолоджуюся заради себе.

Ох, покажіть мені, хто встоїть перед цим чоловіком? Хіба що глибоко заміжня мати трьох дітей, якій точно нема коли виціловуватися з чужими красенями.

Боюся навіть думати, що цей чоловік дуже скоро може остаточно стати моїм. Адже за законом він уже мій. Залишилося тільки наважитися переступити поріг його спальні.

Гормони ясна річ наполягають, закоханість туманить голову, але... чогось мені все-таки не вистачає. Я маю зрозуміти чого саме. Поки не зрозумію – маринуватимемося у цьому шаленстві.

— Щось іще хочеш додати? Вставити гостре слівце? Прокоментувати поцілунок? — Видихає Самір, злегка відсторонюючись.

— Так і розоритися недовго, якщо ти щоразу реагуватимеш подібним чином, — знизую плечима. Я його спеціально не дражню, воно саме так стається. — Айсбергам на кшталт тебе шкідливо різко перегріватися, це може призвести до катастрофічних наслідків.

— Діно, це ти напрошуєшся на шлюбну ніч з усіма її наслідками!

— Не сьогодні, пане Акаєв. Я ще не розсмакувала наші фіктивні стосунки, а ти мене вже справжніми спокушаєш, — я точно скоро добалакаюся.

Мої батьки якраз чаюють на нашій затишній кухні. Я так сильно люблю батьківську хату, серце вже щемить через те, що мені доведеться переїхати. Мама нашвидкуруч спекла шарлотку. На весь будинок пахне чебрецем, бо тато любить трав'яні чаї. Раніше я їх теж любила, але тепер мене від них верне до блювоти.

Навіть Мар'ян заскочив додому. Щоправда, тільки щоб переодягнутися перед черговим побаченням, він у нас ще той гуляка, дівки його люблять. Нам пощастило, що ми застали всіх разом.

— Сергію Миколайовичу, Єлизавета Павлівно або вже можна по простому – тато й мама, хочу зробити оголошення, — Самір вирішив шокувати моїх рідних без попередньої підготовки. — Ви краще сядьте, щоб не впасти… від радості. Ми з Діною розписалися. І ні, це не поспіх і не дурні забаганки. Це вчинок двох відповідальних дорослих людей. Діна чекає від мене дитину... — не давши йому договорити, мама скрикує, притиснувши долоні до грудей. У тата відвисає щелепа і таке враження, що вона вже ніколи не стане на місце. І лише Мар'ян абсолютно спокійно доїдає шматок пирога. Ці циркачі у будь-який час готові до будь-якої вистави.