34. Чекав на твою ініціативу

Мене всю аж трясе в передчутті солодкого та забороненого, але схилившись наді мною максимально низько, Самір раптом завмирає в найдражливіших міліметрах від моїх губ:

— Я вибирав брюнеток, Діно, бо поряд із такими дівчатами мені було легко контролювати себе та ситуацію. А от білявок я уникав, бо побоювався втратити рівновагу. Я звик «опускати забрало» і ретельно приховувати свої слабкості. Світ бізнесу жорстокий, потрібно вміти тримати удар, не демонструючи своїх уподобань чи вразливих місць. Життя вчить захищатись. І до тридцяти п'яти років я старанно боронився від шансу втратити голову.

Поки одного разу до мого кабінету не увійшла Діна Мазай.

Була надія, що фіктивні стосунки стануть буфером, але… ти вже порушила мою рівновагу. Тоді, коли заснула в мене на колінах, — прибираючи руки, Самір випростовується, продовжуючи тримати мене пильним поглядом своїх чорних очей.

От дідько, а я вже губу розкотила на ще один незабутній романтичний епізод наших заплутаних відносин.

— Перепрошую, що ось так зненацька потурбувала твою стабільність. Тоді чому ти мене щойно не поцілував? Контракт ми ще не підписали, тож штрафи ще не діють, — скромність не завжди прикрашає дівчину. Я хочу його розуміти, а для цього мені потрібно знати, що він собі думає.

— А може саме штрафи й будять в мені бажання та азарт? — Усміхається, оглядається та сідає на моє ліжко. — По-перше, Діно, я обіцяв тобі не поспішати. По-друге, хотів побачити реакцію твоїх гормонів. Чекав на твою ініціативу, іншими словами.

— Зрозуміло, дякую за чесну відповідь, — отже момент втрачено. Кидатися на нього після цих роз’яснень я точно вже не стану, голос гордості, виявляється, у мене сильніший за нерозсудливість.

Це ж треба, я тримаю свої гормони під контролем. Виходить, що час для дахозносних поцілунків ще не настав.

Намагаючись не концентруватися на його присутності, хоча це збіса складно, сідаю за туалетний столик й беру до рук гребінець. Відчуваю, що Самір дивиться уважно, вивчаюче.

І чим довше ми мовчимо – то вище градус інтимності.

Він дуже тонко натякнув, що я маю всі шанси стати тією, хто змусить його втратити контроль. Тому хтозна, що за думки вирують в його голові, поки він спостерігає, як я майструю собі милу гульку, випустивши два грайливі завитки світлого волосся.

Відкрита шия ще більше підкреслює оголені плечі. У скриньці з коштовностями швидко знаходжу потрібне намисто з білого золота – подарунок покійної бабусі. Воно чудово вписується і приємно холодить мою розпашілу під палким чоловічим поглядом шкіру.

— Дозволь мені тобі допомогти, — Акаєв наче чекав саме цієї миті. Неспішно наблизившись, бере прикрасу до рук. Його пальці торкаються моєї шкіри, і я не можу ні реагувати, ні приховати своєї реакцію. Трясця, я навіть дихати до ладу не можу!

Застібнувши замочок, розлякуючи моїх мурашок, Самір опускає руки мені на плечі. І нахиляючись, цілує мене в шию, туди, де шалено пульсує вена.

Ох… Це не просто приємно, це сковує якимсь особливим екстазом, наче його губи потрапили на кнопку, яка скасовує всі заборони.

— Мені подобається твій запах, Діно, — його шепіт лише посилює моє задоволення. Його губи тим часом прокладають доріжку з невагомих цілунків до моєї ключиці. — Дихай, дівчинко, дихай.

Йохана-бандура… який же це кайф! Хочеться вигинатися як та кішка й тягнуться назустріч кожному його дотику, потураючи цим нестерпним гормонам!

Враховуючи накопичені емоції, бо за останні кілька днів трапилося стільки всього, що я могла б легко йому віддатися прямо зараз, мені цього хочеться. Ба більше, мені потрібна ця секс-терапія. Нуль відсотків, що мені не сподобається, бо я впевнена – Акаєв здатний змусити жінку кричати від задоволення.

Але ж я сама собі заприсяглася відкласти любощі на потім. Спочатку потрібно розібратися у своїх почуттях, та й у його теж. Інакше без кохання це просто фізіологічний акт.

Хочу, щоб він не лише мої губи цілував, а й душу.

Забагато хочу?

Не думаю.

Так, Самір казав, що не вірить у казки, що кохання – це вигадка для довірливих мрійників. От ми й подивимося, чи вміє пан Акаєв мріяти.

Тому доводиться придушити всі свої безсовісні бажання, точніше – відкласти на якийсь час. Ось така я оптимістка, трясця його матері.

— Дай мені ще десять хвилин, щоб освіжити личко і ми можемо їхати до офісу, — кажу, впоравшись з емоціями. — Підпишемо контракт і я офіційно стану пані Акаєвою. От тільки не збагну, як сказати про це батькам...

— Все з твоїм личком нормально, пані Акаєва, — Самір вмощується поруч на пуф, на якому йому сидіти не дуже зручно через його довгі ноги. — Не треба особливо мудрувати. Хочеш я сам їм скажу, що у нас буде дитина, і я забираю тебе до себе? Спробую пояснити чому у нас не буде пишного весілля з білою сукнею, гостями та вигуками «гірко».

— Ти зараз на мене розсердишся, — думаю, варто зізнатися, що я поділилася деякими секретами з Мар'яном саме зараз. — Я розповіла братові, що вагітна від Дениса. Але твою таємницю я зберегла. Саміре, йому можна довіряти! — Бачу, що йому це страшенно не подобається. Але може, хоча б чесність мою оцінить.

— Даремно ти це зробила, Діно. Я сподівався, що ти надійна людина. У твоїх інтересах і особливо заради дитини – треба було мовчати! — насупившись й загравши жовнами, різко підводиться на ноги. — Мені терміново потрібно зробити один дзвінок по роботі. Чекатиму тебе на подвір'ї.

Може я й не права, може, не варто було присвячувати ще й брата. Втім, Саміру не зрозуміти, як це складно – бути ошуканою, вагітною від людини, яку зневажаєш і виходити заміж за чоловіка, якого не знаєш, відчувати все це і не мати можливості поділитися з тим, хто любить тебе безумовно та віддано.

Закінчивши з макіяжем, перевіряю, чи немає повідомлення від Христі. Подруга не в мережі. Зате висить смс-ка з невідомого номера. Зазвичай я такі повідомлення не відкриваю, а це чорт мене смикнув.