16. Ще той цирк

— А чого це у нас троянди біля двору валяються? Прямо в пилюці... Страшенно шкода квітів, — питає мама, розбираючи пакунки з продуктами.

Тато вправно їх сортує і складає, що в холодильник, що в шафки, фрукти одразу кладе в раковину, аби помити. Мої батьки завжди одне одному допомагають, все роблять разом. Я виросла на прикладі їхнього кохання та взаємної турботи, їхніх простих жартів і такого милого бурчання. Думала, мені так само пощастить, але...

Я вже встигла переодягнутися в домашнє і написала братові, щоб швидше повертався. Мені потрібна його підтримка, бо щось я не впевнена, що батьки сприймуть новини як годиться.

— Це Денис приїжджав. …Хотів помиритися, — промовляю, спостерігаючи за їхньою реакцією. Мама обурено хитає головою, батько одразу насупився.

— Незважаючи на те, що відвантаження відновилося, Денис все одно ниций козляра, який не заслуговує на повагу пристойних людей. Думав знаю життя, людей, а він так вправно обдурив мою довіру, — бурчить тато. — І що ти йому сказала?

— Послала до біса. Тату, це не Бойки вирішили над тобою змилуватися й нарешті відновити відвантаження, це заслуга Саміра Акаєва, саме він пригрозив їм штрафними санкціями, — обережно підводжу до головного.

— Хм, Акаєв мужик серйозний, він людина слова. У нього в порту все як годинник працює. Норов жорсткий, як я чув, але справу свою знає і вміє чесно заробляти. А ти звідки про Акаєва знаєш? Денис сказав?

— Я була поряд, коли Самір віддавав наказ. За моральну компенсацію теж можна не перейматися, тепер Бойки не наважаться вимагати з нас гроші, інакше Самір викине їх зі свого порту. Тож дуля їм з дустом, а не компенсація. Ой, тільки не треба дивитися на мене такими великими очима, — зітхаю, а тато з мамою здивовано застигли, бо вони чули хто такий Акаєв, вважаючи його якимсь супер-бізнесменом вищого пілотажу, недоступною елітою, людиною з необмеженою владою та можливостями.

Прийнявши пропозицію Саміра, на жаль, я прийняла і необхідність приховувати правду. Тому мені доведеться збрехати моїм рідним.

— І давно ти з ним знайома? — цікавиться тато з неприхованою підозрою.

— Завтра вже буде як два місяці, — берусь мити яблука, аби тільки вони не бачили виразу моїх очей і не здогадалися, що я брешу.

— Тобто це завдяки тобі наші проблеми чудовим чином почали випаровуватися? Доню, ти спеціально пішла просити Акаєва? Щоб потім ми йому були винні? — у голосі мого татка занепокоєння змішалося з докором, він не надто радіє такому повороту й моєму спілкуванню з чоловіком «не нашого рівня». До якого мої батьки відносять: мільярдерів, політиків, суддів, відомих поп-зірок та чомусь священників. Про альфонсів, бандюг, маминих синочків та «вільних художників», які не вміють заробляти гроші взагалі не йдеться, батьки б не дозволили мені зустрічатися з кимось із «таких» і ламати собі життя. Бойки заможні, але не мільярдери «слава Богу», тож з ними спілкуватися було можна і навіть потрібно. І ось до чого все це призвело.

— Тату, ти неправильно зрозумів, у нас із Саміром інші стосунки. До речі, завтра ввечері ми з ним ідемо на побачення. …Сюрприз, — зніяковіло знизую плечима, чудово розуміючи, який ефект справили мої слова.

— Діночко, сонечко, все тому, що тобі захотілося вибісити Дениса? Помститися йому в такий спосіб? — Мама чітко вловила справжню причину. — Всі ми знаємо, як твій колишній ненавидить Акаєва, Денис нагадував про це при кожній нагоді. Якщо через це — то краще зупинись і не роби помилки.

— Мам, все, що Денис розповідав про Саміра Акаєва — неправда і чиста заздрість. Ви серйозно вірите тому падлючому брехуну та зраднику? — Тепер вже я обурююся, захищаючи мого майбутнього фіктивного чоловіка. Ось така іронія. — Так, спочатку у мене виникло бажання подражнити Дениску, але... Самір серйозний чоловік, він у такі ігри не грає. Він класний, збіса крутий і карколомний…

— Усім привітки! Опа, а що це за парад витягнутих облич? Що за кіпіш без моєї головної участі? — нарешті з'явився Мар'ян, і я зітхаю з полегшенням на повні груди, прийшов мій головний захисник. — Я тут біля воріт упіймав доставщика. Сестро, здається, це тобі, — простягає мені паперовий пакет із аптеки. Блін, сподіваюся, Мар не заглядав всередину.

Отже, Самір купив усе, що призначив лікар.

— Ага, дякую. Це я собі вітамінки замовила, — хапаю пакет з таким виглядом, ніби він не з аптеки, а із секс-шопу.

— Наша Діна вирішила почати зустрічатися з Саміром Акаєвим, — промовляє матуся, пояснюючи Мар'яну причину їхнього ошелешення, знову скануючи мене стривоженим поглядом. — Доню, я все одно вважаю, що «клин клином вибивають» — це неробоча схема, має пройти час…

— Це той Акаєв, який фактично володіє портом? — перебиває маму Мар'ян. — Та я б і сам не проти із ним зустрічатися. Шкода, що я натурал. Це ж його Денчик терпіти не може, тому що у Акаєва і грошиків більше, і влади дофіга? Але наш «скривджений» бабій не враховує, що у Акаєва є сталевий чоловічий стрижень, характер крутіший за хвилеріз, а у Денчика… Ну, ви зрозуміли. І я не згоден, що Діна повинна сидіти та журливо зітхати біля вікна, чекаючи, коли час заштопає її поранене серце. Потрібно жити далі, відриватися та кайфувати! Треба стерти цей сумний епізод новими, яскравими враженнями та спілкуванням з чуваком, якому реально море по коліно. Хочеш, я вам організую квитки до цирку? — Киває мені.

А чом би й ні?

— Прикольна ідея. Зараз подзвоню та спитаю, чи не дратують його клоуни, — посміхаючись, дістаю з кишені шортів свій телефон. В офісі Самір дав мені візитку, тож тепер у мене є номер його особистого мобільного. Мені здається, я маю його набрати на очах у батьків, аби вони мені повірили… ніби у нас з Акаєвим дійсно розвиваються близькі стосунки.

Як не дивно, Самір взяв слухавку після другого гудка:

— Ти отримала вітаміни? У пакет я вклав рецепт. Починай приймати вже сьогодні, — відразу вкладає мені у вухо свій командирський тон. Добре, що не на гучному і батьки цього не чують.