4. Весілля скасовується

Мій брат старший за мене лише на рік і три місяці. І якщо я росла зразковою відмінницею та слухняною тихонею, то Мар уже з малечку демонстрував свій бунтарський характер.

Я білявка з блакитними очима, що вічно обгорає на сонці, а він кароокий брюнет і після засмаги більше стає схожим на цигана. Кажуть, Мар'ян вдався у нашого прадіда, якого ми бачили лише на чорно-білих фото.

І хоча ми такі різні, у певні моменти нашого життя ми стаємо одним цілим, спільниками, командою. Між нами завжди існував надзвичайно сильний зв'язок, тому я рвонула саме до брата, нехай навіть він сьогодні не в гуморі та не зовсім тверезий. Обійняти та вислухати мене це йому аж ніяк не завадить.

Зухвала поведінка Мар'яна вже давно стала нормою, він спеціально драконить наших батьків, бо одного разу тато мав необережність ляпнути своїм друзям, що старший син — це його найбільше розчарування в житті і що він хотів би мати такого сина, як Денис, якому з радістю довірить і свою дочку, і свою компанію. Тато не знав, що Мар'ян стояв за дверима й усе чув. Тому мій брат ненавидить мого… вже колишнього нареченого і відмовляється вникати в бізнес батька. Йому більше подобається бринькати на гітарі та підробляти в цирку, і це теж на зло батькам. Так він їх карає за те, що вони в нього не вірять.

Не знаю, чому він не піднявся до себе, а стоїть унизу разом з усіма гостями, які терпляче чекають на початок весілля.

А тут я… знову мало не стрімголов злітаю зі сходів, засмучена, без фати, але «під ручку» з істерикою.

— Прошу тебе, зроби так, щоб усі пішли, — шепочу, кинувшись братові на шию.

— Щоб просто відвалили чи весілля не буде? — уточнює пошепки.

— Найближчим часом я заміж точно не вийду. Мар ... він мене обманював і підло зраджував, — ображено схлипую, ховаючи обличчя на його плечі.

— Зрозумів. Пані та панове, з технічних та етичних причин весілля скасовується! — каже гучним дикторським голосом, наче роками тренувався промовити саме цю фразу.

— Доню, що ти коїш? Діно, з якого лиха ця істерика? — підскакує до нас наляканий тато, який, певно, щойно повернувся, дарма змотавшись до Дениса додому. — Адже можна в усьому розібратися і помиритися. Навіщо проганяєш гостей? Лише через те, що наречений десь забарився?

А я вже не можу себе стримувати і думати про репутацію сім'ї чи імідж мого… колишнього хлопця.

— Тату, весь той час, що ми з Денисом зустрічалися, він паралельно спав ще з якоюсь бабою, бо я була для нього якась не така. Як ти собі уявляєш наше примирення? — кидаю, давлячись сльозами.

— Отакої… Мар'яне, відведи сестру у більш затишне місце. Я спробую все залагодити, — хмуриться батько, важко зітхаючи.

Ми з братом ховаємось у бібліотеці, Мар присів на софу біля вікна, я вмостилася йому на коліна, виваливши все, що дізналася від Дениса.

Коли я виговорюсь, мені зазвичай стає легше. Але тут важливо знати, кому саме ти виливаєш душу. Якби я поділилася з мамою, її реакція могла бути зовсім іншою. А ось Мар слів добирати не став, кидаючи на адресу Дениса найбрудніші епітети, які тільки спали йому на думку. Він там у цирку такого наслухався, можна окремий словник складати.

— Ти хочеш, щоб у мене вуха зів’яли? — витираю мокрі від сліз щоки.

— Ні, я хочу, щоб ти перестала ревти і нарешті зрозуміла, яка ти молодець і як тобі пощастило. Тобі вдалося уникнути помилки, про яку ти потім капець як шкодувала б. Діно, ти тепер вільна і можеш робити все, що тобі заманеться! А йому життя ще прищемить дверима те, чим він там ті родзинки збирає. Або я йому раніше пику натовчу. Розізлися на нього як слід і від кохання до принца, якого ти сама собі й вигадала, навіть сліду не залишиться. Цей чувак завжди любив лише себе. Нарешті це помітив ще хтось крім мене.

— Діно, дівчинко моя, нам треба з тобою поговорити, — Сніжана, мати Дениса, вдає, що все добре і що це «непорозуміння» ми зараз розрулимо на раз-два.

Перериваючи нашу з Маром розмову, спочатку входить вона, слідом за нею її чоловік Володимир та мої батьки, куди ж без них. Старше покоління зібрало консиліум.

— Вона не в настрої з вами теревенити, — невдоволено кидає мій брат, обіймаючи мене ще міцніше.

— Мар'яне, може ти залишиш нас із Діночкою?

— І не подумаю. Моїй сестрі шкідлива ваша токсична компанія.

— Як ти зі мною розмовляєш? — обурюється та, якій не судилося стати моєю свекрухою. Напевно, це навіть на краще. Мене завжди трохи напружувала її авторитарність.

— Мій тон відповідає вашим методам виховання, — зухвало пирхає Мар'ян. — Ви виростили мудака, пані Бойко.

— Сину, стеж за язиком, — озивається наш батько.

— Або що? Змусиш мене вибачитись? Діну ви теж прийшли уламувати вибачитись перед тим егоїстичним козлом? Якби з моєю дочкою так вчинили, я вже гнав би його з хати поганою мітлою. Свідомо висловлююсь стримано, щоб дамам не довелося капати валеріанку, — Мар'ян захищає мене наче лев і не тому що напідпитку.

— Гаразд, не будемо сваритися, — продовжує Сніжана досі сподіваючись в чомусь мене переконати. — Подивимося правді у вічі. Так, Денис піддався слабкості, але для чоловіків це нормально, їхні сексуальні потреби відрізняються від жіночих. Мудра жінка на це просто заплющить очі…

— Ой, ось тільки не треба передавати свій сумний життєвий досвід моїй сестрі, — нахабно перебиває її Мар'ян. — Якщо вам подобається заплющувати очі на коханок свого чоловіка – це ваш вибір. А нам така подоба «щасливої» ​​родини і даром не потрібна!

— Хлопчику, я дивлюся ти став занадто борзим. Ми взагалі-то не з тобою прийшли розмовляти, — завівся батько Дениса, сердито скривившись.

Мої батьки мовчать, не наполягають, але готові вступити в дискусію будь-якої хвилини.

— Годі… Ці розмови ні до чого не приведуть, — через пережитий стрес мій голос вражає своєю безбарвністю. Добре, що я нікому не сказала про вагітність. Уявляю, щоб тут почалося. — Я не вийду заміж за Дениса, не хочу ні розумітися, ні прощати. Це моє остаточне рішення. А тепер дайте мені спокій.