Глава 44

Домініка

Наступного дня я йшла на роботу о 8:00.

 Місто після вчорашнього дня лише починало прокидатися, вулицю освітлював схід сонця, а я ніжилася у промінчиках сонця.

 За роботою день промайнув досить швидко. Дівчата на роботі розказували про свої подарунки, які отримали від своїх других половинок на честь свята.

 Я їм заздрила, але з добрими намірами.

 Під кінець зміни за мною мав заїхати Васька й оскільки я від нього вимагала пояснень та й, зрештою, не хотіла додому, мене там ніхто не чекав.

 — Ну привіт, партнере, — привіталась.

 — І тобі привіт. Як вчора вечір провела?

 — Досить непогано, а ти?

 — А я у компанії красуні, яка мене підловила після виступу.

 — Ого. А вона не запитувала чого це ти на сцені іншу цілував? — поцікавилась.

 — Дівчина подумала, що це сценарій такий, тому не ревнувала. А ти?

 — А що я? — з нерозумінням запитала.

 — А ти не ревнувала?

 — Кого? — ну ніяк не могла зрозуміти, про що це він.

 — Мене... — Васька розтягнувся у посмішці.

 — Чого б це мала тебе ревнувати? Я рада, що нарешті у тебе з'явилася ще одна шанувальниця, ти ж у нас видний хлопець.

 — Так! Я такий! — гордо відповів той. — Повністю з тобою згідний!

 — То в честь чого такий поцілунок був? — поставила питання, яке мене цікавило ще відучора.

 — Просто захотів та поцілував.

 — І це не пов'язано з тим, що за виступом стежив Даня? — примруживши очі, запитала.

 — Ну і з цим також.

 — Ти хотів, щоб він приревнував мене до тебе?

 — А в мене вийшло це зробити?

 — Ну я не можу дати відповідь на це питання, Вась. Після виступу його не бачила. Та й взагалі я йому запропонувала дружбу, а не стосунки, — знизала плечима.

 — А ти зі всіма колишніми залишаєшся у дружніх стосунках?

 — Це вже залежить від ситуації. Але переважно так, — у цьому я йому не збрехала, бо насправді так і є. — Просто з деким спілкуюся, а з деким зовсім ні, але образи не тримаю, немає сенсу. Ось така я. Дивна? — запитально поглянула на друга.

 — Незвичний у тебе характер. І так, дивна.

 — І не кажи. Сама шокована від себе такої.

 — Покатаємося? — запропонував Васька.

 — Із задоволенням, але я за кермом.

 — Добре, але давай цього разу без твоїх трюків, а то мене в останній раз ледь не вивернуло, а я пообідав смачно, — попередив він.

 — Як забажаєте, — засміялась.

 Останній раз ми покаталися на славу і Ваську дійсно мало не вивернуло. Він тоді сказав, що я занадто екстремально воджу і я не могла не погодитися із цим.

 ***

 Я пропустила одну репетицію, але сьогодні мала намір з'явитися і тому швиденько одягнулася й побігла на хореографію.

 Тренування зайняло трохи більше часу, як зазвичай. Васька нас добряче вимучив, але у мене був хороший настрій і я вирішила поніжитися у сонячному промінні в компанії кави, тому пішла довшою дорогою, через парк. Погода була, як навесні. Останнім часом у нас зима не зима: то сніг по коліна, то сонечко і +10 на вулиці. Сьогодні був один із таких теплих днів. Я зайшла у кафе купити собі каву, щоб насолодитися нею на лавочці у парку.

 — Доброго дня, — привіталася я із баристою.

 — Доброго дня, що для вас?

 — Мені, будь ласка, американо із собою.

 -Зробіть два американо, — почула я над своїм вухо досить знайомий голос і здивування у ту ж саму мить поселилось на моєму обличчі. — Привіт, Міко, — я повернула голову у бік хлопця

 — Привіт, Дане.

 Я дивилася на нього, не відриваючи погляду. Він залишився таким же красивим, як був тоді, але очі не були такі засмучені, як при останній розмові.

 До речі, часто бачила його компанію біля будки з кавою з аптечного вікна, але самого хлопця з ними не було. Я завжди шукала його поглядом, вдивлялася в обличчя перехожих, але у більшості випадків все було марно.

 За цих п'ять місяців впевнилася, що це все не було справжньою любов'ю, це була моя ілюзія. Але не зважаючи на це, я не шкодую, що доля нас звела. Кожен із нас зробив певні висновки із ситуації.

 Завдяки знайомству з Данею я стала сильнішою, не боюся проявляти себе, не ховаюся від свого "Я". Він змінив моє життя на краще, подарував ті пазли, яких не вистачало до повної картинки.

 — Прогуляємося? — запропонував він, коли напій був у наших руках.

 — Я не проти.

 Даня відчинив мені двері кафе і ми пішли у напрямку парку.