Глава 43

5 місяців після розмови Дані та Домініки

Домініка

 — Скоро день закоханих, ти маєш з ким його провести?

 — Мамо, ну не починай, га?

 — Добре, як скажеш. Як робота?

 — Нормально. Люди хворіють і нема коли думати про свої проблеми, наслухаюся скарг від людей і розумію, що життя дивна штука.

 — Я рада, що тобі вже легше.

 — І я...Добре, мамусю, я буду бігти збиратися на танці. Ще зідзвонимось, папа.

 — Тепло одягайся, а то я знаю вас, молодь! Папа.

 Весь цей час я старалася не думати про Даню і спершу не дуже виходило, але з часом змирилася зі всім та навчилася жити новим життям. Оновленою я собі більше подобалася. Тепер для мене не існувало неможливого. Я почала більше вірити у себе, у свої здібності, перестала боятися висловлювати свої думки, сперечатися, я почала жити.

 Єдине, чого мені не вистачало, то це їзди на мотоциклі. Інколи Васька дозволяв мені поганяти на своїй Ауді, але це все одно не ті відчуття. З самим Васею ми стараємося не згадувати про ту ніч, але дивлячись на нього, у моїй голові проти моєї волі спливають картинки. Він досить красивий та сексуальний хлопець, але окрім дружби я нічого не відчуваю. Є у мене тяга до нього, але тільки як до людини.

 За своїми роздумами я не помітила, прийшла у місце призначення. Сьогодні ми мали репетирувати танець, де розповідалася історія кохання двох закоханих. Він досить емоційний та складний, багато підтримок і саме з ним ми мали виступати на святі всіх закоханих.

 Концерт мав відбутися на вулиці, але враховуючи те, що надворі не дуже то й холодно, ми не мали б замерзнути. Сьогодні остання репетиція, адже завтра чотирнадцяте число.

 Дівчата з роботи та й Натка зі своїми обіцяли прийти на виступ. Стоячи перед сценою цього разу, не відчувала страху, а навпаки — стала впевненою.

 Всього виступало чотири пари в однаковому одязі і ми вибрали короткі білі джинсові шорти із завищеною талією та білий короткий топ, а поверх нього біла чоловіча сорочка, застебнута на три ґудзики. На ногах тілесні колготи та кросівки.

 У колонках заграла пісня Alan Walker — Sing Me to Sleep і ми почали танцювати. Пісня сама по собі повільна, мелодійна й під неї старалися підібрати відповідні рухи і багато з них, до речі, ми взяли із танців на руїнах.

 Своїм танцем хотіли показати двох закоханих, між якими панує любов та одночасно ненависть. Герої то миряться, то сваряться і не можуть дійти згоди, навіть деякі рухи були з елементами бійки.

 Завершення мало бути незвичним і його виконували ми з Васею, все-таки у танцях наша пара створена одна для одного. Це ми зрозуміли недавно, але краще пізно, ніж ніколи.

 На останніх акордах пісні я розбігаюся від центру сцени і біжу на глядачів, а тим часом Васька підбігає до мене збоку та ловить за талію у той момент, коли у вільному падінні я мала б звалитися зі сцени.

 Я чула багато "охів" на таке завершення, особливо тих глядачів, які сиділи прямісінько біля сцени.

 Коли руки Васі опустили мене на землю, я повернулася до нього обличчям та провела кінчиками пальців від його щоки до шиї та зупинилася біля грудей, з якого вилітало серце, воно билося із такою шаленою швидкістю, як і моє.

 Ми стояли боком до глядачів і їм було добре видно наші емоції та завершення танцю. Під їх оплески хотіла зробити уклін, але Вася своєю правою рукою взяв мене за вилиці та ніжно поцілував у щоку. Я була здивована такій поведінці, адже це не було заплановано, проте не показала своїх емоцій на публіку.

 Замість того я взяла хлопця за руку, яка ще знаходилася на моєму обличчі та розвернулася для того, щоб уклонитися глядачам.

 На сцені вже стояли усі чотири пари й махали публіці. Раптом мої очі зачепилися за той самий вугільний погляд. Даніель стояв недалеко від сцени та дивився у мої очі, а я не могла відвести погляд. Вася стис мою руку і таким чином вивів зі ступору.

 Я покидала сцену із думками про Даню, хоча і минуло багато часу після нашої останньої розмови. Після того дня бачила його кілька раз, але здалеку і не була певна, що він мене теж бачив.

 Не знала чи він прийшов просто на виступ чи спеціально, щоб побачити мене і підтримати. Багато питань, занадто багато!

 — Вась! — викрикнула я — Що за фігня?

 — Ш-ш-ш...давай пізніше. Будь ласка, не тут, — попросив він.

 — Гаразд, — погодилася. — Я зараз маю відійти до своєї Натки, але ми про це обов’язково поговоримо, — дала зрозуміти хлопцю, що йому не втекти від розмови.

 Я швиденько переодягнулася та пішла у напрямку Натки, дорогою дивилася на те місце, де і побачила Даньку, але його там вже не було. Я навіть трішки засмутилася цьому, але сумувати не дав дзвінкий голос Наталі.

 — Привіт, Домінічко, — з цими словами вона кинулася мені на шию.

 — Привіт-привіт, подружко. Натка, я жити хочу! Не души. — сміючись, говорила я.

 — Ой, вибач. Ти так шикарно танцювала, а те завершення! Хух! Та мені ледь серце не зупинилося! — емоційно розказувала Наталя.

 — Я рада, що твоє серце все ж таки витримало, — продовжувала сміятися.

 — Та вона у мою руку так вчепилася, що ледь пальці живі залишилися, — коментував емоції своєї дружини Стьопка.

 — Я страшенно хочу кави, а ви? — запитала.

 — І я, — підтримав Стьопка мою ідею.

 — Я теж не проти. І ще не проти, щоб ти розповіла про цей невинний поцілунок у щоку, — зобразивши ангельське обличчя, говорила Наталя, а Стьопа із неї відверто підсміювався.

 — За кавою обов’язково розповім, — пообіцяла.

 Ми гуляли до тих пір, поки моє маленьке чудо Олежик не почав скиглити. Наталя зі Стьопою поїхали на таксі до його батьків, а я попрямувала до свого будинку.

 На зустріч мені йшло багато закоханих, а запах квітів вперемішку із нічним містом наповнював легені. Приємно було дивитися на закоханих, бо я знала, що десь по землі ходить і моя половинка.