Глава 35

Міка

На годиннику було 17:35 і я вирішила набрати до Васі, щоб дізнатися де він і коли мене заберуть. Оскільки людей було вже не так багато, я могла піти трішки раніше.

 — Васю, ти де? Я вже готова і можу виходити.

 — Міко, я вже біля аптеки, виходь.

 — Вже біжу.

 Я швиденько взяла рюкзак і вибігла з аптеки, хлопці стояли біля якоїсь машини і махали мені руками.

 — Чия тачка? — поцікавилася.

 — Це моя! — гордо викрикнув Вася.

 — Серйозно?— а ось тут здивувалася.

 -Ага! Сьогодні будемо її обмивати.

 — А шампанське хто буде розбивати об неї? — моя цікавість бере гору.

 — Це дурна традиція! — сказав Вася, а тоді обернувся до своєї машини і погладжуючи її по капоті, промовив. — Не переживай кралю, я тебе образити не дам!

 — Та у вас любов і взаєморозуміння! — вирішила я познущатися з хлопця. — За кермо хоча б впустиш?

 — Лови! — сказав хлопець і жбурнув у мене ключами. — Я сьогодні добрий.

 Я підбігла і поцілувала хлопця у щоку за такий жест доброти, знаю, що він давно мріяв про машину, а саме про Ауді Р8.

 — А Іра буде? — поцікавилася, коли вже сиділа за кермо авто. — І куди мені їхати?

 — Їдь до розвалин, там вже всі чекають на нас, і Іра теж, до речі.

 Іра — ще одна небайдужа мені людина, із всієї танцювальної групи з нею і Васею я найбільше подружилася.

 Завдяки урокам Дані я впевнено їхала за кермом, а не трусилася від страху та невпевненості і вже через 25 хвилин ми були на місці. Розвалинами ми називали закинутий склад на заході Києва, ми тут часто збиралися.

 Всі пили, веселилися, трохи танцювали і я також старалася відповідати цій тусі, але не покидало відчуття, що за мною хтось спостерігає. Я кілька раз озиралася, але нікого не бачила.

 — Мік, а покажи ще раз переворот, як на батлах! — викрикнув хтось із друзів.

 Відкинувши свою параною куди подалі, я почала веселитися, вилізла на капот машини Ігоря та зробила перекид. Я була дуже задоволена, але не перекидом, а тим, що побачила Денову машину. Якщо стояти на землі, то її не видно, а от на капоті машини помітно. Мої мурашки бігали по тілу і плескали у долоні, адже я могла розпочати дії!

 — Мала, та ти просто вогонь! Потанцюємо? — пропонує Вася, він вже був трішки п'яний, але це йому ніколи не заважало танцювати і я була вдячна хлопцю за пропозицію погуляти. Він сам не знаючи того, підіграє мені.

 — Народ, батли ? — запропонувала Ірка. Всі її підтримали і розбилися по парах, кожному вмикалася різна пісня. Я б не сказала, що це змагання, ми так часто дуркували, а інколи з таких ігор виходила класна хореографія, яку ми потім і використовували у танцях.

 Я була одягнена у короткі шорти і ширшу футболку білого кольору.Наче знала, що потрібно сьогодні одягтися зручно! Я зібрала волосся у хвіст і зав'язала футболку у вузол з правого боку.

 З машини заграла пісня Billie Eilish — Vince Staples і ми почали танцювати, адже наша пара була першою.

 Я старалася вкласти в танець багато пристрасті та емоцій. Пісня була досить повільною, тому стала впритул, притискаючись спиною до Васі. Підняла руки догори і почала крутити стегнами то вправо то вліво, тоді повільно розвернулася до хлопця і мої руки сповзли від його шиї до живота. За роки професіоналізму Вася не розгубився і ми почали злагоджено танцювати так, наче цей танець кожного дня протанцьовували. Хлопець почав мені підігравати і танець вийшов досить пристрасним, а місцями і вульгарним, але саме такого танцю я і добивалася від хлопця.

 Після нього до мене підійшла Іра і шепнула на вухо, щоб нас ніхто не почув :

 — Ви б бачили себе збоку. Таке враження складалося, що ви роздягаєте один одного очима, точно переможете, — винесла свій вердикт подруга, я лишень розсміялася їй у відповідь.

 Наші змагання тривали ще десь півгодини, за цей час всі ще більше розслабилися, а Вася сп'янів. Я ж не пила, бо пообіцяла йому, що доставлю додому і кралю не ображу. Переможцями стали Іра та Ваня. Вони примудрилися мене з Васею по сексуальності переплюнути. Коли сонце зайшло, ми вирішили також розходитися. Коли я сиділа з Васею у машині і ми їхали за вказаним маршрутом, він почав ставити питання, які мені не подобалися.

 — Мік, що сталося?

 — Ти про що?— награно спитала я.

 — Я може і напідпитку, але не сліпий, — я подивилася у дзеркало заднього виду і побачила здалеку машину Дена, а тоді перевела погляд на Васю і перепитала.

 — Ти про що? Конкретніше, бо я тебе не зовсім розумію, — він важко видихнув, але все ж таки почав говорити.

 — Ну-у...коли я тебе чекав біля аптеки і ти вийшла, за нами почав наглядав з великою цікавістю хлопець на мотоциклі, а коли ти поцілувала мене у щоку, він до когось подзвонив. Я можу помилятися, але може це друг Дена твого? Бо вже дуже прискіпливо дивився на нас, — значить ось звідки він дізнався, де я і з ким. Швидше всього хтось за нами стежив.

 — Може тобі здалося? — намагаюся переконати його, о допиту мені тут не потрібно!

 — Повторюю тобі ще раз, я не сліпий, а твої дії тебе видавали сьогодні.

 — Які дії? — уточнюю.

 — Ти весь час була натягнута, як струна, крутила головою, вдивлялася в далечінь, наче щось шукала. А потім в один момент заспокоїлася, але той танець... — він потер перенісся, важко видихнув і продовжив. — Ти так ніколи не дивилася на мене і не танцювала також. Так для кого цей весь цирк? Для нього?

 — Так...— не бачила сенсу приховувати, коли він все зрозумів.

 — Розкажеш?

 А що я могла йому сказати? Що я сліпа дурепа? Я знала, що він нікому не розкаже і йому можна довіряти, тому частково вирішила розповісти, тим паче він мені був ще потрібний для плану.

 — Зайдімо до тебе, поп'ємо кави і тоді розкажу.

 Вася підкрутив музику і це був знак згоди. Коли кава була готова, я почала свою розповідь.