Глава 33

Міка

— Привіт усім! — привітався Даня.

 — О-о-о...Привіт, народ. Ви якраз вчасно, шашлик майже готовий, — сказав Діма.

 — Привіт, — привіталася і я з усіма.

 — Перший раз бачу, щоб Ден дозволив комусь сісти за свій байк! — на репліку Андрія я лишень посміхнулася.

 Ми їли смачний шашлик та багато говорили, хлопці жартували про Дена, що він став підкаблучником, але він це сприймав, наче так воно і є. Я ж старалася поводити себе нормально, багато сміялася, інколи жартувала. Мене розпитували про батл, який відбувся недавно і виявляється, там було багато людей із клубу Дані й всі вони бачили мій виступ. Казали, що йому пощастило з такою талановитою дівчиною.

 Крім мене у компанії сиділо ще чотири дівчини, вони виявилися доволі цікавими та приязними співрозмовницями, але занадто допитливі.

 — Може скупаймося? — запропонував Максим і більшість його одразу ж підтримала.

 — Міко, сподіваюся, ти вмієш плавати? Тут невелика течія, але досить глибоко, — поцікавився у мене Даня.

 — Вмію. Я, як риба у воді, — на цих словах почала знімати із себе одяг.

 Я відчувала, що на мене не одна пара очей дивиться, а мені було тільки у задоволення. Нехай дивляться! І ти, Данчик, дивися, поки є така можливість! Час втілити план у дію!

 Для цього відпочинку я одягнула пурпурно-фіолетового кольору купальник, який був виконаний у спортивному стилі з високою талією і дуже вдало підкреслював форми.

 Більшість нашої компанії вже стояла у воді, дехто навіть встиг пострибати з пірса. Я ж обернулася і поглянула на Дена, який стояв з відкритим ротом і не відводив погляду від мого тіла.

 — Даню, ти йдеш? Чи ти не вмієш плавати?

 Не дочекавшись відповіді, покрутила стегнами до пірса, стала на його край і стрибнула на голову. Плавати вміла дуже добре, адже у моєму селі є невеличке озеро і саме там минало моє літо, коли навчалася у школі. У коледжі час від часу ходила у басейн, там і навчилася стрибкам у воду на голову або ще як називають — щупачком.

 Вода була теплою, наче компотик і я пропливла кілька метрів від пірса, туди де була наша компанія.

 До нас вже підпливав Даня й з-під води було видно тільки наші голови. Хлопець підплив до мене впритул, а я розпочала свій план із чітких дій.

 Обвила його шию руками і переконавшись, що біля нас достатньо глядачів, які з цікавістю поглядають на нас, я сказала:

 — Вчора ввечері крізь сон я чула твої слова, якщо це, звісно, мені не наснилося. Навіть, якщо це був тільки плід моєї уяви, я все одно хочу, щоб ти знав, що я дуже ціную все, що ти робиш для мене і... я тебе люблю... — не даючи хлопцю можливості промовити ані слова, я поцілувала його зі всією ніжністю, на яку була здатна.Хлопець відповів на мій поцілунок, а після нього сказав:

 — У тебе дуже чутливий сон, — та посміхнувся мені. А я зрозуміла, що це були дійсно його слова, але на скільки правдиві, не знала і не хотіла дізнаватися, адже володіючи такою інформацією, я б не дотримувалася плану.

 Судячи з погляду друзів Дані, які були на достатній відстані від нас, щоб почути все, що було їм цікаво, вони переконалися, що суперечку виграв хлопець.

 Я виконала один із пунктів плану і гарно зіграла свою роль і зробила це тільки через те, що хлопець допоміг мені відкритися з іншого боку, вибратися з комфортної мушлі, розфарбував моє життя новими кольорами. Я була йому вдячна за все і це була моя плата за його старання для мене.

 Я знала, що для нього значить клуб — це як його дитина. Він його створював, плекав, любив, вдосконалював і як би я сильно не була на нього ображена, не хотіла і не мала права руйнувати те, що так важливо для нього.

 — Домініко, з тобою все гаразд? — стурбовано питає у мене Ден.

 — Не дуже, чесно кажучи. Ти можеш мене відвезти додому чи мені викликати таксі?

 — Я тебе сам відвезу. Ходімо, попрощаємося зі всіма, — Даня поцілував мене у чоло і ми пішли прощатися.

 — Тебе щось болить? — запитує хлопець і тим часом одягає мені шолом на голову.

 — Голова дуже болить і спати хочеться страшенно!

 Ми були вже на півдорозі до моєї квартири, а я не могла ніяк придумати, як на сьогодні позбутися Дена.

 Мабуть, на небесах почули мої молитви і до Дена зателефонував батько і попросив приїхати, мовляв, це невідкладна справа. Хлопець провів мене до квартири, хоча я була проти.

 "Навіщо так переживати за мене, якщо суперечка виграна?" — крутилося питання у моїй голові.

 Увійшла у квартиру вичавлена, як лимон. Мені не хотілося ні йти в душ, ні що-небудь інше робити. Я мріяла тільки про сон без сновидінь, але попри свій стан, я себе пересилила і пішла помилася. На дзвінок додому сил не залишилося, та й бажання не було. Навівши будильник на 7:00, пішла спати.