Глава 25

Міка

Я не хотіла, щоб він йшов, але вибору у мене не було та й бачила, що Ден знервований він видавав себе своєю поведінкою, тому просто поцілувала його у губи та побажала перемоги. Потім я не відчеплюся від нього, поки не отримаю пояснень, але це буде потім, а зараз дуже хвилююся, хоча Даня і мав досвід у перегонах та неодноразово вигравав їх. Я стояла на місці і не відривала погляду від хлопця, уважно спостерігавши за його діями. Андрій підійшов до мене, поклав руку мені на плече і сказав:

 — Не хвилюйся, Вітя хоч і сильний суперник, але Ден кращий за нього. Через це Вітя і казиться.

 Я нічого не відповіла, лишень стояла і стежила за перегонами, а серце то тікало в п'ятки, то поверталося на законне місце і тут же вистрибувало з грудей. Попустило мене тільки тоді, коли під'їхав Даня на мотоциклі і біля нього зібралася вся команда та вітала з перемогою.

 — Андрюхо, далі ти за головного, а ми поїдемо. Міко, сідай.

 Я не стала сперечатися, бо бачила, що хлопець на межі. Ми приїхали під мій будинок і тут мене прорвало.

 — Це звісно не моя справа, але я чекаю пояснень. Що це за херня була? — почала просто кипіти від злості.

 — Мік, все добре. Ти чого? — посміхаючись сказав він, а мені було не до сміху.

 — Серйозно? — моєму терпінню майже настав кінець. — Ти думаєш я дурна чи сліпа? Я прекрасно бачила твій стан, а твоя поведінка цьому підтвердження. Чи ти думаєш я не помітила, як на мене, дивився той Вітьок? Та він мене готовий був з'їсти! — хлопець мене не перебивав. Вдихнувши повітря на повні груди, спокійніше продовжила. — Зараз ти відриваєш свою шикарну жопу від сидіння та йдеш за мною, а потім все пояснюєш, бо якщо я правильно зрозуміла, то ця ситуація і мене зачепила. Якщо цього не зробиш, можеш забути мене, викреслити зі свого життя. Сподіваюся, я зрозуміло висловилася?— після свого монологу я розвернулася і попрямувала до під'їзду.

 Я розуміла, що може я неправа і це все плід моєї уяви, а про ці слова потім пошкодую, але це буде потім. Коли я була на сходовій клітці, то почула кроки хлопця позаду себе. Ми йшли мовчки.

 Увійшовши у квартиру, я увімкнула кавовий апарат і під пильним поглядом зайшла в гардеробну кімнату, де копирсалася у ящику в пошуках електронної сигарети. Коли знайшла, то дуже зраділа, адже поруч лежала запасний наповнювач. Чесно кажучи, вкрай рідко палю, а якщо і так, то тільки електронку. Кава і сигарета повинні мені допомогти заспокоїтися, бо чую нутром — розмова буде веселою. Коли я повернулася, то хлопець сидів на м'якому кріслі у кутку кімнати.

 — Ти будеш щось пити? — поцікавилася.

 — Віскі є?

 — Отже, я мала в чомусь рацію,— бубоніла собі під ніс і наливала віскі у стакани, мені випити теж не завадить.