Глава 20

Міка

Але ще до тренування з боксу я мала час, аби помилуватися хлопцем, таки красивий. Навіть дівчата з роботи нахвалювали мені його вроду, а коли я показала його профіль в інстаграмі, то Олеся сказала: "Якщо в тебе з ним нічого не вийде, то я розлучуся зі своїм муженьком і піду до нього!"

 Він досить вміло займався на тренажерах, виконував все чітко і крім мене на нього ще кілька квочок дивилися, я ж в ту мить уявляла, як пір'я їм вищипую. Вже починаю його ревнувати, а це погано, але з іншого боку, він же не винен, що народився таким красунчиком, ще й з такими рідкісними очима, в які можна дивитися цілу вічність. Вони, як торнадо, затягують і не залишають байдужою.

 Коли час почав мені давати копняка під зад, а можливості втекти від його уваги у мене не було, мною починало колотити й тут Бог почув мої молитви! Ден підтягувався спиною до мене і, переконавшись, що він мене не бачить, я побігла в інший зал. Серце вистрибувало з грудей, наче кілька кілометрів пробігла без зупину.

 Тренування з боксу минуло досить цікаво, ми вивчали прийом як відбиватися від нападника, який стоїть позаду.

 Якщо нападник зловив твої руки, тримаючи їх позаду тебе, то потрібно наступити йому на ногу зі всієї сили, а якщо руки вільні, то бити у живіт — потрібно діяти, дивлячись на ситуацію. Від таких дій він частково втратить увагу і послабить хватку, а ми тим часом розвертаємося і б'ємо в живіт рукою або ж можна коліном в пах чи у голову — тут також треба зважати на обставини. Словом, ми відпрацьовували різні варіанти подій.

 — Віталію Володимировичу, — звернулася я до тренера і коли його увага була прикута до мене, продовжила. — А якщо розтяжка дозволяє, то можна замахнутися ногою і вдарити по голові? — поцікавилася.

 — Можна і так, але якщо розтяжка нормальна і є впевненість в успіху в даній ситуації. А яка у вас розтяжка, Домініко?— зацікавлено запитав чоловік.

 — Ну от давайте і перевіримо. Ви будете бандитом, а я потерпілою — запропонувала я, адже самій було цікаво чи зможу так.

 — Ну гаразд, заодно і перевіримо твої вміння.

 Тренер підійшов до мене ззаду і заламав руку, було не боляче, зате неприємно. А я у відповідь зі швидкістю закинула праву ногу догори. І що ви думаєте? Розтяжка мене не підвела і я заїхала ногою по голові тренеру так, що мене аж почала боліти велика гомілкова кістка. Не дарма таки ходжу на танці та розтяжку вдома виконую ледь не кожен день. Хто молодець? Я молодець!

 Лишень я встигла похвалити себе та свою розтяжку в думках, як почула плескіт у долоні. Повернувши голову на звук, офігіла — спершись на стіну, стояв Ден і з посмішкою на обличчі плескав. І як довго він тут стоїть? Ще його не вистачало, мало, значить, було мені хлопця у спортзалі, тепер ще й тут.

 — Віталію Володимировичу, якби я знав, що у вас такі заняття ще й з такими дівчатами, я б обов'язково записався у вашу групу, — з цими словами Даня підходив до нас все ближче і ближче, а я, як маленька рибка хапала повітря, тоді воно ніби випарувалося.

 — Ти молодець і розтяжка в тебе відмінна, — звернувся до мене тренер, а тоді перевівши погляд на групу, сказав: — ви всі молодці, гарно попрацювали. На сьогодні заняття завершено, до побачення всім. Домініко, ти також можеш йти переодягатися.

 — До побачення, — буркнула я, розвернулася та на ватних ногах пішла в душ.

 — Міко! — почувши своє ім'я, я повернула голову і поглянула на Дена, — я тебе буду чекати на вулиці.

 Я лишень кивнула головою на знак згоди, адже тікати буде якось по-дурному. Швиденько прийняла душ, висушила волосся, переодягнулася та вийшла на вулицю. Біля машини стояв Даня з двома паперовими стаканчиками. Він виглядав дуже стильно: білі кросівки, м'ятного кольору шорти та футболка з V-подібним вирізом також білого кольору, на очах красувалися окуляри. Я підійшла до хлопця та мило усміхнувшись, поцікавилася :

 — Давно чекаєш?

 — Ні. Американо з молоком без цукру? — спитав.

 — Так, дякую, — він навіть запам'ятав, що я п'ю каву без цукру. Переважно хлопці таких деталь не запам'ятовують, а він молодець. Тепер головне не закохатися у цього ангела з очима, як у самого чорта. З цими думками я сіла у салон авто.

 — Не пригадую, щоб ти мені розказувала про захоплення боксом?— я сподівалася, що ми цю тему не зачепимо, але моя надія взяла та й померла у мене на очах.

 — В мене сьогодні було тільки друге заняття. А звідки ти знаєш тренера? Мені здалося, що ви знайомі, — вирішила я перевести тему.

 -Віталій Володимирович — друг мого батька і раніше тренував мене, — після паузи у розмові хлопець додав: — В тебе сьогодні точно друге заняття? Бо по тому, що я встиг побачити не скажеш, — ну от, перевести тему мені точно не вдалось.

 — Так, друге. І багато ти встиг побачити?

 — Достатньо. Я зайшов привітатися з Віталієм Володимировичем, коли він заламував тобі руку. До речі, в тебе непогано виходить. Я й не знав, що у тебе така розтяжка.

 Ми якраз під'їхали до мого будинку, чим я була дуже задоволена. Не хотіла продовжувати цю тему.

 — Дякую, що підвіз мене. І за каву також.

 Хлопець заглушив мотор авто і запитав :

 — Завтра все в силі, ти не передумала?

 — А ти не передумав? — відповіла питанням на питання, тим самим дала зрозуміти, що я не змінила свого рішення.

 — Тоді у призначений час я буду на місці.

 — Скажи хоч куди ми підемо, бо ж я не знаю як одягатися.

 — Це сюрприз. А одягайся так, як тобі буде зручно.

 — Сукню чи джинси? — все ж таки вирішила уточнити я.

 — Можна сукню, — одразу ж отримала коротку відповідь.

 Я потягнулася до ручки відчинити двері машини, але хлопець не дав мені цього зробити, перервавши мій задум словами :

 — А поцілувати на прощання свого Ромео?

 Я повернула голову у його бік, а він нахилив своє обличчя до мого. Ну і звісно ж, я поцілувала свого Ромео. Як можна втриматися перед таким хлопцем?