Глава 19

Міка

Ми знову ж таки приїхали на тренувальний майданчик і так дивно, що тут не охороняється територія.

 Ден одразу ж перейшов до справи та почав пояснювати, що і з чим їсти, а натомість я старалася все запам'ятати. Скільки передач, коли їх перемикати, як рушати, гальмувати. Механізм дії був схожий як в машині, але певні нюанси все ж таки були.

 — Ти все зрозуміла чи може щось ще повторити? — після всіх основних пояснень спитав Даня.

 — На словах все зрозуміло, а от на практиці ... коротше, треба пробувати. Тоді точно скажу чи до мене все дійшло.

 Я сіла на мотоцикл, а Даня позаду мене, а наші руки зустрілися за кермом. Від такої близькості мурашки почали виходити зі сплячки, а це, щоб ви розуміли, трохи відволікає. Але, опанувавши себе, я зосередилася на мотоциклі.

 Скажу, що їздити на байку не так вже й просто, як на мене. Рушити в мене вийшло лише з третього разу, а нормально проїхатися без тремтіння в тілі, десь з п'ятого чи шостого. Емоції просто зашкалювали.

 Їздити на машині — одне, а от на мотоциклі — зовсім інше. Ти наче стаєш його продовженням, нахиляєшся разом з ним в потрібний бік, ти відчуваєш його. Всі ці емоції просто не передати. Тепер розумію Даню і як це — отримувати кайф від їзди.

 — Ну як тобі? — спитав хлопець, коли ми зайшли у KFC.

 — Мені дуже сподобалося, не думала, що це так круто. Тепер я хочу собі придбати мотоцикл, але спершу треба вирішити усі справи зі своїми правами. До речі, Ден, не знаєш, де я можу собі права продовжити? Бо у тих, що зараз маю, термін дії закінчується.

 — В мене є один знайомий, який з легкістю може вирішити це питання. Якщо хочеш, можу допомогти.

 — Хочу, але яка ціна питання?— вирішила уточнити одразу ж, щоб потім не було проблем.

 — За ним боржок, тому не хвилюйся.

 — Тоді як я тобі можу віддячити? Не люблю бути боржником. Лишень не кажи, що поцілунком, — на видиху вимовила я.

 — Ні, поцілунок свій я і так отримаю. Цього разу прошу піти зі мною на нормальне побачення.

 — Тобі корона не тисне? — він здивував мене, чесно кажучи, гусак самовпевнений !

 — Ні, з короною якраз все добре, а це буде твоя плата за урок. Права маєш біля себе?— швидко перевів тему, хитрюга.

 Зі словами "Я приймаю правила гри", віддала пластикову картку.

 — То в тебе скоро день народження, ще й 21 рік. Тобі вже зможуть алкоголь продавати.

 Щоб він ще більше не почав з мене глузувати, я засунула йому в рот гостре крильце і сказала:

 — Смачного, Ромео. А мені після такої вечері треба буде в спортзалі на годину довше позайматися.

 — Як на мене, то це буде зайвим, в тебе дуже гарна фігура.

 — Ну якби не спортзал, то не було б такої фігури, — сумно відповіла, бо згадала себе до спортзалу, бррр...

 Зайшла у квартиру, переодяглася в улюблену піжаму з кицьками, змила макіяж і плюхнулася на ліжко. Дзвонити до когось було вже пізно, тому почала прокручувати цей день у голові. Я доторкнулася до своїх губ та посміхнулася. Данька все ж таки отримав свій поцілунок, і не один. В цей момент я була дійсно щаслива...

 Прийшовши на роботу, на мене посипалася купа питань і відмазатися хорошим настроєм у мене не вийшло. Тому довелося трохи розповісти дівчатам як ми познайомилися та які у нас стосунки. Дівчата казали, що раді за мене, адже вони знали, що надто близько я нікого не підпускала до себе.

 За розкладанням товару, розмовами та обслуговування клієнтів час пролетів швидко. Біля будки з кавою, яку було видно мені з вікна, крутилися друзі Дена, але його самого не було. Хлопець мені писав сьогодні, що має справи, тому ми не зможемо зустрітися. Я трішки засмутилася, адже мені подобалося проводити час із ним і тому ми домовилися про наше побачення у неділю о 17:00. Тепер моя голова була зайнята думками, в чому ж маю з'явитися перед хлопцем, адже зовнішній вигляд для мене був важливим.

 Мама трохи засмутилася, що я не приїду додому, але пообіцяла їй, що наступного тижня точно буду. Вона теж знала про мої стосунки з хлопцями, тому і не ображалася, а раділа за такі приємні зміни в моєму житті.

 У суботу в мене був вихідний і я поспала трохи довше, ніж зазвичай. Прокинулася в гарному настрої, тому що попереду вихідні та побачення, а на роботу аж у вівторок. Я швиденько привела себе в порядок і пішла в супермаркет за продуктами, адже в холодильнику було майже пусто, а їсти потрібно було.

 Коли з приготуванням їжі було покінчено, а шлунок перестав бурчати від голоду, я заварила собі каву, пішла на балкон поніжитися на сонечку та вирішила подзвонити до Наталі. З подругою ми розмовляли близько години, тому що її синочок спав. І, звісно, головною темою розмови став Ден та наше майбутнє побачення.

 Після обіду я пішла на тренування з боксу. До початку було ще 40 хвилин, тому вирішила піти займатися на тренажерах. Одягнувши навушники, увімкнула музику та почала займатися на біговій доріжці. І ось, я собі біжу, нікого не чіпаю, як раптом на мою талію хтось кладе руку. Я вже розверталася, щоб заїхати кудись рукою чи ногою нахабі, але побачила знайомі очі.

 — Ден! — викрикнула я, знімаючи навушники. — Ти що тут робиш?

 — І тобі привіт. Як це що? — здивовано питає він. — Прийшов, як і ти, у спортзал позайматися, а тут дивлюсь знайома фігура.

 — Ну так, питання було дурне, я просто не очікувала тебе тут зустріти. Не знала, що ти займаєшся у цьому спортзалі, — привівши дихання в порядок, проторохтіла я.

 — Я теж здивований такій зустрічі, раніше тебе тут не бачив.

 — Я сьогодні тут лише другий раз займаюся, тому це не дивно, — от чому я не люблю ходити в спортзал у другій половині дня, тут можна зустріти тут знайомих, та й хлопців тут ціла купа, а я не люблю, коли на мене дивляться під час тренування — це відволікає.

 — Тепер мої тренування будуть цікавішими, — Ден розплився у посмішці, додаючи: — добре, я піду займатися, не буду тобі заважати, — він нахилився до мого обличчя та коротко поцілував у губи.