Глава 12

Міка

— Привіт усім! — прокричала я.

 — О, здоровенькі були, як життя молоде? — спитав Руслан, ще один хлопець в нашій команді, яка складалася із 12 хлопців та 8 дівчат. Ми були дружними, в танці так точно! Після словесних перепалок ми приступили до розминки і до самого танцю.

 Ми працювали над танцем під пісню EL CAPON "Shut Up Chicken", вона мені дуже подобалася. З цим танцем ми мали виступати на вуличних батлах, які влаштовують щороку і цього разу це буде мій перший батл, тому мені не можна впасти обличчям у болото. Я не так давно почала танцювати, ще в школі танцювали самі, придумували всілякі танці, але вони були досить примітивними. Та я вас прошу, що можуть придумати дівчата у 8 класі? Також танцювали різні народні танці, але тоді у нас уже був хореограф, тому танцювати трохи вміла. Але прийшовши у цю школу танців, приофігіла сама від своїх вмінь. А коли почала розвивати пластику, то почало виходити ще краще і задоволення від танців стало ще більшим.

 Під час танцю я переносилася в інший світ. Подалі від сірих буднів, від проблем, а потім тіло нило від приємної втоми. У цей танець потрібно було вкласти багато сили, поту, пластики та драйву. Велику роль відігравала командна робота, адже вивчалися різні підтримки з боку партнера.

 — Так, на сьогодні все. Ми молодці! — прокричав Вася, він в нас був за головного і більшість танців придумував сам, адже займався професійно, а не для душі, як я.

 — Міко, а ти з кожним днем все краще і краще танцюєш. Молодець, — хвалив мене Васька і за сумісництвом хореограф. — Затримайся, будь ласка, — попросив він.

 Коли всі покинули зал, хлопець підійшов до мене, а я глянула на нього зацікавленим і незрозумілим поглядом.

 — Міко, під час батлів будуть обирати по одній людині, яка буде захищати честь всієї команди.

 — Ну я це знаю. Чи ти думаєш, що цим виконавцем можу стати я?

 — Переважно, для поєдинку вибирають тих, хто найпізніше прийшов у команду.

 — А в групу найпізніше прийшла Міка, тому можливо цією людиною буду я? — вирішила озвучити свою здогадку.

 — Саме це я і хотів сказати, — трохи запнувшись на словах, він продовжив — Там увімкнуть пісню, а яку ніхто не знає.

 — І що ти пропонуєш?

 — Давай ще потренуємося. Я буду вмикати різні пісні, а ти спробуєш щось на ходу придумати.

 — Оскільки виходу як такого нема, то спробуймо, — відповіла я.

 І тут, "понеслась душа в рай. Ми ще займалися близько півгодини і коли в мене сил майже не залишилося, закінчили з танцями.

 — Ну як? — поцікавилася.

 — Ну зганьбитися не мала б. Ти молодець!

 О, я люблю похвалу, це як олія на душу. Я пішла переодягатися і коли глянула на годинник, то офігіла. На екрані висвічувалося 19:07.

 — Фак! — викрикнула я і почала швидко переодягатися і бігти додому.

 Забігла на квартиру і на ходу почала роздягатися та бігти у душ, а паралельно придумувала у що ж я маю одягнутися. Помившись, почала поспіхом одягатися, сушити волосся і фарбуватися. Збоку, напевно, це кумедно виглядало, але мені в той час смішно не було. Добре, що від природи мала пряме волосся і не потрібно було його вирівнювати.

 Телефон завібрував і на екрані висвітилося ім'я Дані.

 — Привіт. Я вже біля під'їзду, — почула я голос хлопця.

 — Привіт, Данька. Можеш зачекати на мене? Ще буквально 10 хвилин.

 — Тебе хоч і 20 хвилин готовий чекати.

 — З вашого боку це дуже благородно, але маю вкластися у 10.

 — Окей, я чекаю.

 — Засікай, — сказала я і поклала слухавку.