Розділ IX - Лідерка фракції Вальтерс

Елеонора Вальтерс завжди вважала себе голосом народу.

Але її «народ» був лише інструментом у її руках. Вона переманювала союзників, руйнувала опонентів, зводила людей один проти одного. Її риторика була гостра, як лезо, її слова вирішували долі мільйонів.

Цього вечора вона перебувала у парламентській залі. Лампади відкидали довгі тіні, і вона насолоджувалася своєю владою. Слова її промови відлунювали у стінах, підкорюючи присутніх.

Першим з'явився холод. Легкий, як подих, що повз у самий мозок. Легко відмахнувшись, Елеонора продовжувала говорити. Але з кожним словом повітря густішало, обтяжувало легені, і промова ставала важкою.

— Що... це? — прошепотіла вона.

З тіні піднімався він.

Біла Борода.

Не людське обличчя, а сама кара — інеєм вкритий, мовби світ замерз у його присутності. Його очі дивилися прямо в серце Елеонори.

— Ти маніпулюєш людьми, — промовив він голосом, що не звучав, а проникав у розум. — Ти віриш, що контроль робить тебе недоторканною.

Вона посміхнулася зверхньо:

— Я служу своїй країні. Я веду людей.

— Ти ведеш їх до себе, — відповів він. — І тепер ти побачиш, куди ведуть твої слова.

Холод повільно заповнив залу. Кожне слово Елеонори відлунювало у її власному серці як порожнеча. Її думки ставали плутаними. Кожна обіцянка — брехнею. Кожне рішення — провалом.

— Ні... це не можливо... — шепотіла вона, намагаючись тримати контроль.

— Тепер твоя влада відчувається, — сказав Біла Борода. — Ти відчуєш все, що ти робила з людьми.

Елеонора почала бачити перед очима всі наслідки своїх дій: союзників, що впали від її амбіцій, опонентів, що зламалися від її інтриг, людей, які втратили життя через політичні ігри. Вона відчула їхній страх, біль, розпач.

Слова її промови стали важкими, вони ламали її розум, розкриваючи кожну брехню, кожну маніпуляцію. Вона більше не могла говорити. Вона стояла серед зали, розуміючи, що сама стала жертвою своєї ж влади.

Біла Борода зник так само раптово, як і з'явився. Зал залишився порожнім. Елеонора стояла мовчки, розбита всередині, її амбіції розтанули як лід на сонці.

У містах тихо шепотіли:

— Біла Борода карає тих, хто ховається за владою.