Розділ VII - Леді Мірель

Леді Кассандра Мірель вважала, що весь світ — це шахівниця, а люди — фігури.

Вона могла рухати життями, зруйнувати родини, сплести інтриги, і ніхто не відважувався протистояти їй. Кожне її слово було наказом, кожен погляд — маніпуляцією.

Цього вечора вона перебувала на балі у власному маєтку. Світло ліхтарів танцювало на кришталевих люстрах. Музика, регот гостей, шелест суконь — усе було частиною її плану. Вона насолоджувалася владою.

Але влада завжди має ціну.

Першим з'явився холод. Тонкий, ледве помітний, він пробіг по шкірі. Люди не відчули нічого — лише вона. Лицарі та слуги продовжували танцювати. Музика грала, але ноти стали жорсткішими, якби самі інструменти замерзли.

— Хто тут? — крикнула вона, зупинивши танець.

Тиша.

І тоді він з'явився.

Біла Борода, мовчазний, нерухомий, з бородою, вкритою інеєм, що світиться в темряві.

— Ти вважаєш себе над усіма, — промовив він голосом, який проник прямо в мозок. — Але над ким ти насправді стоїш?

Леді Кассандра сміялася. — Я керую людьми, я їх формую, я...

— Ти знищуєш їх, — перебив він. — Тільки ти цього не помічала.

Він не крокував. Холод пішов сам. Кожна людина на балу відчула нестерпну тяжкість, але лише вона — повільне тремтіння власної влади. Люди стали мовчати, не усвідомлюючи, чому.

— Ти залишаєшся одна, — сказав Біла Борода, піднімаючи руку. — Щоб побачити наслідки.

Інші гості за секунду стали крижаними статуями, застиглими у сміху, у танці, у здивуванні. Вони не падали. Вони просто замерзли в часі.

Кассандра відчула паніку. Вона не могла поворухнутися. Її руки тремтіли, але вона все ще спробувала командувати.

— Розморозьте їх! — крикнула вона.

Ні звук, ні рух.

— Твої інтриги повертаються до тебе, — промовив Біла Борода. — Твої фігури замерзли, а ти залишишся на дошці.

І вона стояла там, серед крижаних фігур, спостерігаючи власну владу, що розсипалася. Власні маніпуляції, родини, життя людей — все стало холодною іграшкою в її руках.

Він не торкнувся її фізично. Лише холод увійшов у її свідомість, розкрив кожну брехню, кожен зломисний задум.

На світанку Леді Кассандру знайшли в бальній залі, оточену крижаними статуями гостей. Вона дихала, але була пуста всередині.

У містах тихо шепотіли:

— Біла Борода карає тих, хто грає життями інших.