Глава 4

Остін

 Офігіти! Що це зараз сталося? …Гм, яких тільки поцілунків у моєму житті не було, не заперечую, грішний та досвідчений. Але щоб так!!! І хто??? Вчителька молодших класів, така інтелігентна на вигляд, вихована, начитана, але ця скромниця мало не з'їла мене, мало не засмоктала у вирву пристрасті. Мене ніби струмом шарахнуло, прошило від маківки до куприка. О-о-о, цей поцілунок однозначно потрапив у мій особистий топ і, звичайно, я не можу не уявити, якою Аманда може бути в ліжку, якщо вона так цілується. Пройшлася по мені ураганом, збудила, розжарила мій сталевий клинок та змилася.

У паху пульсує незадоволене бажання, повертаю в роті язиком, перекочуючи спогади про цей шалений поцілунок і готую себе до чергового раунду. Міс училці подобається грати в хованки та догонялки? Отже, знайду, спіймаю та примушу виконати усі мої бажання. Вона не розчарується, у мене фантазія те що треба.

…Ось тільки що потім, Остіне? Переспати та забути не вийде, коли кожного разу, кидаючи погляд на будинок по сусідству, я згадуватиму смак її губ і пестливий язичок. …Дідько. А що якщо? Що якщо уявити нас парою? Раптом мені справді вдасться стати зразковим сім'янином, люблячим чоловіком і дбайливим батьком? …Здригаюсь від цього припущення і приходжу до тями.

Але вдома, переодягаючись, знову повертаюся думками до Аманди, далеко навіть тягнуться не треба, вона поруч через паркан. Красива, сексапільна, самотня і на диво гаряча. Вона сама дала мені зрозуміти, наскільки їй хочеться ласки. І вона мені подобається, незважаючи на те, що поряд з нею я почуваюся тупуватим збоченцем. Просто ще жодна жінка не пробуджувала в мені стільки диких та нав'язливих мрій. Чого доброго, візьму й одружуся, як Джош, прости господи.

Гаразд, нехай все вирішить цей вечір. Здається, я пообіцяв торт. Що ж, ягідко, я спечу торт, ми зробимо це разом! Натягую домашній одяг і спускаюся вниз, і чим ближче я підходжу до її будинку — тим сильніше моє передчуття, що наш поцілунок сьогодні матиме продовження.

Перший бонус — це побачити бажану жінку в одному халатику, під яким… А може, ну його цей торт, попросити склянку цукру і залишитися? Другий бонус — моя трепетна дама вдома сама, ні пацана, ні бабусі. Схоже, відчуття від поцілунку її теж не відпускає, інакше звідки стільки відваги та згоди спекти торт у чотири руки? О так, погоджуйся, їж мене очима і погоджуйся.

Ти йдеш на мою територію, рибко. У нетрі ловеласа. І навіть не мрій, що я відпущу тебе так просто.

Аманда

— Є один нюанс, — проходить на кухню, відкриває одну зі своїх численних шафок і дістає два фартухи. Треба ж яка у нього чистота, навіть бентежусь трохи, не чекала, що такі красені бувають ще й такими охайними. Бачив би він мою кухню, коли я намагаюся приготувати вечерю! Щоправда, якби ми взяли з собою Дені — від його порядку не залишилося б і сліду. Кухня у нього, звичайно, шикарна, все таке дороге та стильне. Меблі, плита, витяжка, холодильник — для мене як експонати виставки «сучасні технології», я на свою зарплату не можу собі такого дозволити. Відчуваю на собі його погляд і ледь не підскакую.

— Який нюанс?

— Я ніколи не готував з кимось, якщо не брати до уваги мою бабусю, яка й підсадила мене на це хобі. А на цій кухні так і зовсім ти перша жінка, тому я розраховую на твою поблажливість, Амандо, — посміхаючись підходить ближче, і у моїх мурашок тут же затремтіли лапки, нервово ковтаю і хочу, щоб він до мене доторкнувся. Так, нехай одягне на мене фартух. — Не знаю, який з мене вчитель, але я як зможу постараюсь поділитися з тобою своїми секретами. …Випічки зрозуміло. Для мене це якщо хочеш знати дуже інтимний процес, таким чином я ділюся своїми емоціями, стаю самим собою, залишаючись наодинці зі своїми думками. Зазвичай я щось печу, коли мені паршиво.

— А тобі зараз паршиво? — Він так тонко збиває мене з пантелику і змушує губитися, що я ще більше хочу дізнатися цього чоловіка ближче. …Ближче у всіх сенсах, якщо чесно. Ось саме зараз, коли Остін одягає на мене фартух, я відчуваю, як я його хочу. І це зрадливе почуття починає розростатися, захоплюючи владу наді мною.

— Ні, сьогодні день винятків, тому я в доброму гуморі. Повернись, я зав'яжу, — слухняно повертаюся до нього спиною, зосереджуючись на його руках, як він зав'язує поворозки, як торкається моєї талії, ніби поправляючи фартух, потім його пальці ледь торкнулися завитка мого волосся на шиї. Це так хвилююче, не бачити його і відчувати його дотики. Який там торт? Я не доживу до кінця цього процесу! Серце знову взяло шалений розгін, у роті пересохло, але якщо я попрошу води він одразу зрозуміє, що я нервуюся. А ще він спеціально не говорить про поцілунок, наче його й не було. Чому у мене таке відчуття, що я в пастці?   

«Ти сама в неї бігла, аж спотикалася», — бурчить мій внутрішній голос. — «Хотіла пограти у його ігри, будь ласка. Користуйся шансом, щоб потім не шкодувати. Або навпаки шкодувати і вити в подушку»

— Чудово, думаю у нас все вийде! — Повертаючись до нього, вимовляю награно-захопленим голосом. – З тортом маю на увазі. Навіть шкода буде їсти цей шедевр. Говори, що робити, я готова, — трясця не дивись на мене так, не смій запускати цих лукавих бісиків у свої очиська. Я готова місити тісто, а не те, що ти там подумав. Адже подумав, я бачу!

— Мені теж здається, що буде весело, — швидко одягає на себе звичайний темно-синій фартух, близнюк мого і знов чарівно посміхається. — Я можу запропонувати моїй гості келих вина, щоб пом'якшити атмосферу? — О, шукаєш легкий шлях, котику, думаєш напоїш мене, і я розтану вершковим маслом у твоїх руках, ну-ну. Я майже не п'янію, у мене якась рідкісна особливість організму, але я тобі про це не скажу.

— Можна, звісно. А як називатиметься наш торт? Адже це буде щось особливе? — триндець, я вже й без вина з ним фліртую. Ущипніть мене хтось. Ну не можу я спокійно дивитися, як він впевнено переміщається кухнею, дістає продукти, розкладає їх на столі своїми гарними руками. Виявляється, чоловік на кухні буває ще сексуальнішим, ніж у спальні.