17. Сеульський десант, акварельна сакура та серце, що не вміє брехати

Минуло ще три місяці. Сеул здавався Катерині далекою, майже нереальною сторінкою життя, загорнутою в сухі аудиторські звіти. Її животик помітно округлився — термін наближався до шостого місяця, малюк усередині ставав усе активнішим, а львівські дні минали в тиші старовинного маєтку. Аж поки одного ранку телефон не вибухнув шаленим дзвінком від Лі Мін Хо.

Анна народила! Здорового, прекрасного хлопчика. Подруга, ще не відійшовши від пологів, слабким, але неймовірно щасливим голосом благала Катрусю негайно прилетіти до неї в Сеул: «Катю, мені так потрібна твоя підтримка, ти ж моя найкраща подруга! Збирай речі, Лі вже купив тобі квиток у бізнес-клас!»

Катерина заніміла, не знаючи, що відповісти, адже повернення в Сеул означало неминучу зустріч із Ним. Проте в кімнату з витонченою чашкою порцелянового чаю зайшла бабуся Ольга. Почувши новину, вона загадково посміхнулася, поправила свої аристократичні окуляри й безапеляційно заявила:
— Ми летимо, Катрусю. Мені останнім часом страшенно сумно у Львові, хочеться розвіятися, подивитися на азійську архітектуру... Ну і, звісно, провідати молоду матусю. Збирай валізи, дитино. Галицькі панянки не тікають від обставин.

Катерина навіть не підозрювала, що «сум» бабусі Ольги мав чіткий стратегічний план, погоджений у таємних телефонних дзвінках із Сеулом.

Сеул зустрів їх шаленим ритмом та неймовірною весняною спекою. Перші кілька днів минули у приємному клопоті навколо новонародженого малюка Анни та Лі Мін Хо.

У просторій вітальні пентхауса на сімнадцятому поверсі панувала особлива, затишна атмосфера. Величезні панорамні вікна відбивали м’які вогні нічного Сеула, але всередині все дихало теплом. Бабуся Ольга Яворська разом із Генеральним директором Лі Мін Хо сиділи на терасі: вони пили чай і вели неспішну, шляхетну світську розмову українською мовою. На цьому наполіг Мін Хо в цілях практики. Він, який зазвичай тримав у страху половину Ради директорів, зараз із глибокою повагою слухав галицькі історії літньої пані, лише іноді уточнюючи деякі слова,я кі все ще не розумів.

Тим часом у дитячій кімнаті, під м'яким світлом нічника, Анна обережно колисала маленького синочка. Катерина стояла поруч, заворожено дивлячись на крихітне дитя. Її власний животик на шостому місяці вагітності вже неможливо було сховати під вільною смарагдовою сукнею. Катруся інстинктивно погладжувала малюка всередині, і в її карих очах світилася суміш ніжності та прихованого смутку.

— Який він крихітний, Ганусю... — пошепки промовила Катерина українською, злегка торкаючись маленької ручки немовляти. — Справжнє диво. Ти така щаслива.

— Неймовірно щаслива, Катрусь, — Анна обережно переклала сина в ліжечко і повернулася до подруги. Вона обійняла Катерину за плечі, заглядаючи в обличчя. — Слава Богу, мій жорсткий токсикоз минув. Тепер твоя черга. Як ти почуваєшся? Сицилійські апельсини пішли на користь?

— На користь, — Катерина сумно посміхнулася, поправляючи своє відросше каре з яскравим червоним пасмом. — Слабкість минула, малюк розвивається ідеально. Бабуся Ольга пилинки з мене здувала у Львові. Все... все добре, Ганусю. Правда.

Вони тихо вийшли з дитячої кімнати до вітальні та сіли на великий м'який диван. Анна налила подрузі теплий компот. Катерина тримала склянку обома руками, дивлячись на те, як шматочки фруктів плавають на дні. Вона намагалася увімкнути свій фірмовий «крижаний аудит», але серце зрадливо калатало. Питання, яке вона стримувала в собі весь час, починаючи з аеропорту Варшави, випалювало її зсередини.

Вона кашлянула, намагаючись, щоб її голос звучав максимально сухо, діловито і байдуже, наче вона запитує про квартальний фінансовий звіт.

— Анно... А як там... як справи в компанії? — Катерина опустила очі до склянки, злегка крутячи її в пальцях. — Юридичний відділ... нормально функціонує? Ну, після того, як я так раптово закрила аудит і полетіла. Твій чоловік не мав проблем через фінальні звіти?

Анна таємно посміхнулася, помітивши, як у Катрусі злегка затремтіли пальці на склянці. Вона чудово розуміла, про кого саме насправді запитує подруга.

— В офісі все чудово, Катрусю. Мін Хо задоволений, фінансові дірки закрили, — Анна навмисно зробила коротку паузу, тримаючи інтригу. — Юридичний департамент працює як годинник. Пан Чо досі складає графіки по секундах.

Катерина зглотнула. Спроба бути сухою аудиторкою провалилася. Вона підвела свої великі очі на Анну, і в них проскочила така щира, болюча вразливість, яку неможливо було приховати.

— А... Хан Джі Вон? — її голос ледь помітно здригнувся на його імені, і вона швиденько додала, ніби виправдовуючись: — Його... його рука бульше не болить після перелому? Перелом був складним, а йому ж доводиться підписувати стільки паперів. Він... він сильно злився на мене через те, що сталося?

Анна підсунулася ближче і ніжно накрила руку Катерини своєю долонею. Її голос став дуже м'яким і серйозним.

— Рука загоїлася, Катрусю. Гіпс зняли дуже давно. Але якщо ти запитуєш про його серце... то воно розбите вщент. Джі Вон сам не свій усі ці місяці. Він не злився на тебе, Катю. Він карав себе. Він підняв на ноги всіх детективів Кореї та Європи, шукав тебе у Львові, божеволів від того, що ти зникла. Він пішов проти своїх батьків, влаштував їм справжній бунт на парковці, коли вони намагалися нав'язати йому якусь багату корейську спадкоємицю. Він кричав їм, що йому ніхто не потрібен, крім тебе.

Катерина затамувала подих. Слова про те, що він шукав її і пішов проти родини, відгукнулися в її животі сильним, чутливим поштовхом дитини. Вона судорожно притиснула руку до сукні, намагаючись заспокоїти малюка.

— Він... він справді це зробив? — тихо, майже пошепки перепитала вона, і одна зрадлива сльоза все-таки скотилася по її щоці.

— Справді, Катрусю, — Анна міцно обійняла подругу. — Він кохає тебе. І він знає твою таємницю. Я розповіла йому, чому твоє пасмо червоне... Розповіла про булінг у школі. Джі Вон плакав, Катю. Він сказав, що готовий вити від болю через те, що його безглузді жарти про відьом могли знову зробити тобі боляче. Думаю, ви маєте зустрітися і поговорити. Іди до нього, Катрусю. Твій аудит кохання вже давно пора завершити.