14. Батьківське вето, спадкоємиця олігарха та запізнення на перехоплення

В офісі юридичного департаменту панувала моторошна, занадто тиха атмосфера. Секретар-робот пан Чо сидів за своїм монітором, але його пальці вперше за багато років застигли над клавіатурою. На його обличчі, яке зазвичай не виражало жодних людських емоцій, зараз з'явилася глибока, щира тривога. Окуляри в тонкій оправі з’їхали на кінчик носа.

На екрані його комп'ютера внутрішня корпоративна система безпеки «Лі Корп» один за одним видавала червоні попереджувальні сигнали.

Пан Чо судорожно схопив свій блокнот із регламентом, порівняв цифри з монітором і раптом підхопився з крісла так різко, що ледь не перевернув підставку для ручок. Забувши про свою фірмову монотонну ходу, він майже бігом полетів до кабінету Хан Джі Вона і без стуку увірвався всередину.

Джі Вон, який за ці дві доби через розлуку та ігнор Катерини перетворився на змучену тінь самого себе (костюм пом'ятий, краватка закинута на диван, під очима темні кола), роздратовано підвів голову:
— Пан Чо, що сталося? Де ваша субординація?

— Голово Хан! Система внутрішнього аудиту корпорації перебуває на межі технологічного колапсу! — чітко, але з помітною панікою в голосі заговорив секретар. — Згідно з моїм особистим графіком, затвердженим Радою директорів, пані Яворська мала аналізувати фінансові махінації підрядників до кінця поточного місяця. Швидкість її роботи за регламентом мала складати три папки на день.

— І що? — Джі Вон вирівнявся в кріслі, його юридичний мозок миттєво зреагував на ім'я Катерини.

— Голово Хан, пані Яворська працює без перерви на обід, без вихідних та без сну вже сорок вісім годин поспіль! — пан Чо ткнув роздрукованим графіком прямо в обличчя Джі Вону. — Вона завантажує гігабайти закритих архівів зі свого готельного номера з такою швидкістю, наче за нею женеться інтерпол. Вона виконала 85 відсотків усього обсягу внутрішнього аудиту за дві доби! Вона виявила фінансові дірки у договорах 2025 року, закрила тридцять дві юридичні справи і зараз формує фінальний звіт для Директора Лі Мін Хо!

Джі Вон зблід, відчуваючи, як серце зрадливо стислося:
— Фінальний звіт?.. Це означає...

— Це означає, Голово Хан, що згідно з такою надвисокою, аномальною швидкістю роботи, пані Яворська закінчить аудит сьогодні о 18:00, підпише документи у Генерального директора о 18:15, а її квиток на літак Сеул–Львів, який вона таємно забронювала через корпоративний портал, вилітає сьогодні о 21:45! — пан Чо вперше в житті емоційно бахнув блокнотом по столу. — Вона евакуюється з Південної Кореї! Регламент вашого ухажування та полювання за гарною спідницею повністю зруйновано! Я б’ю на сполох в усьому юридичному відділі! Якщо вона полетить — ми втратимо ідеальний баланс дебету і кредиту, а Генеральний директор Лі знову почне кричати на мене через ваш зіпсований роман!

Джі Вон підхопився з крісла так, наче під ним знову вибухнув чайник з окропом. Слова Чо про літак о 21:45 пролунали як смертний вирок. Його Катруся, його львівська відьма, яка носить під серцем його дитину, справді тікала, повністю викресливши його зі свого життя за допомогою сухих цифр.

— О 21:45... — прошепотів Джі Вон, його очі знову спалахнули тим самим шаленим, відчайдушним вогнем рішучості. Він схопив свій піджак і телефон. — Дякую за аналіз ризиків, пан Чо. Змінити регламент! Скасувати всі наради! Я їду на перехоплення.

— Час вашого виїзду — 14:12. У вас залишилося мало часу, Голово Хан! Хай поможе вам українська перцівка! — крикнув навздогін секретар-робот, уперше порушивши всі правила офіційного протоколу.

Хан Джі Вон вилетів на підземну парковку хмарочоса «Лі Корп», на ходу влізаючи в піджак. У його голові діяв чіткий, прорахований до секунд план адвокатського перехоплення. До вильоту літака Катерини о 21:45 залишалося кілька годин. Він збирався увірватися до її готельного номера, впасти на коліна, благати про вибачення за безглуздий жарт про відьом і, якщо треба, зв'язати її ременями безпеки у своєму BMW M5, але не випустити з країни. Його пальці вже судорожно тиснули на кнопку розблокування авто, як раптом шлях до салону перегородив масивний чорний лімузин «Genesis».

Задні двері відчинилися, і звідти з монументальною величчю вийшов його батько, суддя у відставці пан Хан, а слідом за ним — мати, пані Хан, яка тримала під руку молоду, неймовірно випещену корейську дівчину в сукні від Chanel.

— Джі Вон! Стояти, — громовим голосом скомандував батько. — Ми заблокували твої банківські картки на представницькі витрати, тому твій секретар Чо слухняно доповів, куди саме ти збирався бігти.

Джі Вон застиг, відчуваючи, як усередині все холоне від люті:
— Мамо, тату, у мене немає часу! Пропустіть мою машину! Катя летить через кілька годин!

— І слава Богу, що летить! — пані Хан гордо підняла підборіддя, виводячи вперед дівчину в Chanel. — Подивися на неї, Джі Вон! Це Чхе Вон. Вона єдина спадкоємиця суднобудівного конгломерату «Кансон» і донька місцевого олігарха. Її родина має мільярдні статки, бездоганні корейські манери і жодного червоного пасма у волоссі! Ось твоя справжня наречена. Наступного тижня ми оголосимо про ваші заручини, і ти забудеш про свою сувору іноземку, як про страшний сон!

Чхе Вон кокетливо посміхнулася, поправивши діамантову сережку, і зробила крок до Джі Вона. Будь-який інший корейський чоловік підкорився б волі батьків і авторитету олігархів. Але Хан Джі Вон уже пройшов повне хрещення українською перцівкою та галицьким ляпасом.

— Заручини?! — Джі Вон розсміявся диким, істеричним сміхом, від якого Чхе Вон навіть відсахнулася. Очі голови юрвідділу палали чистим безумством. — Мамо, мені байдуже до вашого суднобудівного конгломерату! Мені байдуже до її мільярдів і суконь! Я навіть слухати не хочу про цей ваш середньовічний шлюб за розрахунком! Та ця ваша олігархічна наслідниця зомліє від першого ж запаху курячого бульйону з кропом! Вона не вміє фіксувати переломи картоном, не знає, де знаходиться пупок, і точно не зможе перекинути мене через стегно за пів секунди! Мені потрібна ТІЛЬКИ Катя! Тільки вона!