10. Ранкова нарада, телефонний форс-мажор та таємниця пупка

Ранок Хан Джі Вона почався на руїнах його чоловічого его. Він сидів на ліжку, обхопивши голову правою рукою — ліва, хоч і була вже без гіпсу, все ще трохи нила, але цей біль не йшов ні в яке порівняння з пекучим соромом. «Я був поганим... Я її не задовольнив. Найкращий коханець Сеула облажався з львівською відьмою», — крутилося в його голові, як заїжджена платівка.

Його панічні роздуми перервав різкий, незнайомий рінгтон. Джі Вон підвів голову і помітив на тумбочці біля ліжка витончений смартфон у прозорому чохлі, під яким виднілася сушена гілочка львівської лаванди. Катерина втекла так швидко, що забула свій телефон.

На екрані висвітилося ім'я українською: «Гануся (Лі)».

Джі Вон сглотнув, провів пальцем по екрану і хрипким від сну та сорому голосом відповів англійською:
— Алло?

На тому кінці дроту повисла п'ятисекундна німа пауза, після чого Анна видала на всю гучність:
— Джі Вон?! Ти чому відповідаєш з телефона моєї подруги?! Боже мій, Мін Хо! Прокидайся! Вони зробили це! Вона не зламала йому другу руку, вони переспали!

— Анно, будь ласка, не кричи, у мене розколюється голова, — простогнав Джі Вон, закриваючи очі. — І взагалі... вона втекла. Вона просто встала і втекла, поки я був у душі. Скажи мені чесно, як її подруга... Я що, настільки жахливий?

— Ха-ха-ха! — Анна розреготалася так, що Джі Вону захотілося знову сховатися в гіпс. — Ой, тримайте мене! Великий сеульський плейбой плаче у подушку! Джі Вон, думаю, що вона втекла не через те, що ти поганий, а тому що вона злякалася! Вона давно боїться власних почуттів! Але я тобі цього не казала, бо вона мене вб'є. Все, бувай, поверни їй телефон в офісі!

Вона кинула слуховку, залишивши Джі Вона в ще більшому замішанні. Але слова Анни дали йому надію. Якщо вона злякалася, значить, він повинен довести їй — і всьому світу, — що він ідеальний абсолютно у всьому.

О 09:55 у великому залі засідань на 17-му поверсі панувала сувора атмосфера. Рада директорів збиралася на щотижневу звітну нараду. Катерина Яворська вже сиділа за столом говова до чергового звіту — ідеально застебнута на всі ґудзики, з крижаним поглядом, але злегка бліда. Вона судорожно переглядала папери, намагаючись не думати про те, що її телефон залишився в лігві ворога.

Двері відчинилися, і в залу буквально залетів Хан Джі Вон. Він виглядав так, наче щойно зійшов з обкладинки журналу Vogue. Новий італійський костюм, ідеальна укладка, аристократичні вилиці, і головне — жодного сліду від минулої нічної слабкості. Він упевнено сів навпроти неї, зблиснувши білосніжною посмішкою.

Весь час, поки помічние Директора Лі Мін Хо зачитував фінансові показники, Джі Вон улаштовував Катерині справжній психологічний пресинг. Він демонстрував свою ідеальність у кожному жесті: бездоганно і швидко відповідав на складні юридичні питання акціонерів, демонстрував гострий розум, витончені манери і щохвилини перевіряв, чи бачить вона, який він успішний та привабливий. Катерина тримала покерфейс, але всередині в неї все тремтіло. Щоб заспокоїтися, вона знову тихо пробурмотіла під ніс українською:

— Ну подивіться на нього... Розпушив хвоста, як павич у Стрийському парку. Думає, якщо він блиснув своїми знаннями законів, то я забуду, як він уночі... Ой, Катю, мовчи! Але костюм йому бісовому сину пасує. Ідеальний такий, аж бісить.

Джі Вон почув це «бісовому сину пасує» і ледь не перемог святковий танець прямо на стільці. Його план працював!

Щойно Лі Мін Хо оголосив перерву і директори вийшли з зали, Катерина підхопилася, щоб забрати свій ноутбук. Джі Вон миттєво опинився поруч, відрізаючи їй шлях до виходу.

— Пані Яворська, ви щось загубили? — з нахабною посмішкою запитав він англійською, витягаючи з кишені її телефон.

— Дякую, пане Хан, — сухо відповіла вона, протягуючи руку. Але Джі Вон не віддав телефон. Він нахилився ближче, зменшуючи дистанцію, і його погляд раптом став неймовірно грайливим.

— До речі, Катерино... Анна дзвонила на твій телефон. Я відповів. Вона передавала вітання, — прошепотів він, переходячи на більш інтимний тон. А потім його очі зблиснули чистим шоком та лукавством: — І ще одне... Я весь ранок не можу викинути це з голови. Звідки у такої суворої, шляхетної львівської інтелігентки в шостому поколінні... така гаряча срібна сережка з корейським ієрогліфом «Пристрасть» прямо на пупку? Я досі в шоці, що у тебе пірсинг пупка! Це так... не в'яжеться з твоїм крижаним аудиторським образом, але неймовірно збуджує.

Катерина застигла. Спогад про те, як уночі його гарячі пальці торкалися її живота і він справді помітив її таємний підлітковий пірсинг, змусив її щоки спалахнути червоним.

— Що ви верзете, пане Хан?! — обурено вигукнула вона українською, повністю втрачаючи контроль. — Ану закрий свій рот, сеульський збоченцю! Це взагалі не твоя справа, що у мене на пупку!

У цей самий момент скляні двері зали засідань тихо прочинилися. На порозі застиг секретар Генерального директора, бездоганний секретар Кім, тримаючи в руках тацу з новими документами, які мали підписати акціонери після перерви. Його щелепа повільно поповзла вниз, коли він побачив, як іноземна аудиторка кричить на Голову юрвідділу, а той стоїть майже впритул, тримаючи її телефон.

— Оу... Вибачте, — заїкнувся секретар Кім, швидко прикриваючи очі текою. — Регламент подачі документів порушено. Я... я зайду через п'ять хвилин. Або після того, як ви обговорите... деталі вашого аудиту.

Кім кулею вилетів у коридор. Катерина вихопила свій телефон з рук Джі Вона, круто розвернулася і вибігла слідом, ледь не збивши з ніг секретаря Чо, який як раз ішов з документами юрвідділу на підпис у руках.

Пан Чо зупинився, зафіксував поглядом розчервонілу Катерину, потім подивився на задоволеного, як кота, Хан Джі Вона, який стояв посеред зали, і монотонно зачитав зі свого блокнота:
— Голово Хан. Згідно з регламентом на 11:15, у вас заплановано аналіз ризиків. Проте, судячи з червоних щік пані Яворської та швидкості її евакуації, рівень ризиків у вашому відділі щойно перевищив критичну норму на 200 відсотків. Раджу внести зміни до списку корпоративних загроз.