Розділ 13. "До події. Порожня етикетка"

Капітан Багрій приїхав за п'ятнадцять хвилин, ще до того, як прибула офіційна слідча група, — Тарас подзвонив йому напряму, оминувши звичайний виклик швидкої й поліції за номером 102, розуміючи інтуїтивно, що цю смерть не можна довірити людям, не знайомим із попередніми двома тижнями.

— Розкажіть мені все, з самого початку, — сказав Багрій, стоячи в дверях підвалу, дивлячись на тіло Тарнавського з тим самим виразом професійної відстороненості, яким намагався прикривати щоразу зростаючу тривогу.

Тарас розповів усе — про візит, про розмову, про товариство "Хранителі тиші", про те, як старий пішов до підвалу за документами й не повернувся. Про циліндр, знайдений у відкритій скрині, з іменем Тарнавського й датою, що збігалася із сьогоднішнім днем.

— Ви певні, що чули, як він спускається живим?

— Абсолютно певні. Ми обидва чули кроки, стукіт палиці по сходах. Він розмовляв із нами, кашляв, скаржився на серце — усе це відбувалось за лічені хвилини до того, як ми знайшли його тут.

Багрій присів навпочіпки біля тіла, обережно, не торкаючись нічого до приїзду криміналістів, розглядаючи позу, в якій застиг старий, — руку, простягнуту до скрині, вираз обличчя, позбавлений будь-якого сліду страждання чи паніки.

— Виглядає як звичайна раптова зупинка серця, — сказав він тихо. — Якби не циліндр у скрині, я б записав це як природну смерть похилої людини з тяжким кардіологічним анамнезом і жодних питань не виникло б.

— Але циліндр є.

— Циліндр є. — Багрій підвівся, потираючи скроню жестом людини, яка вже вкотре за останні два тижні відчуває, як земля хитається під ногами звичного, впорядкованого світу. — І, судячи з усього, він з'явився в цій скрині ще до того, як старий узагалі спустився сюди. Тобто до події, а не після неї. Це... це суперечить будь-якій логіці причинності, яку я вивчав у поліцейській академії.

Криміналістична група прибула за годину, і Тарас спостерігав, як вони методично документували місце події, фотографуючи, вимірюючи, беручи проби, — увесь звичний ритуал розслідування раптової смерті, застосований до ситуації, яка не піддавалась жодним звичним рамкам. Судмедексперт, молода жінка з утомленим обличчям, підтвердила попередній висновок Багрія: гостра серцева недостатність, без ознак насильства, без сторонньої причини — смерть, яка могла статися будь-якої миті останніх кількох років, судячи зі стану серцевого м'яза.

— Час смерті? — спитав Багрій.

— Попередньо, судячи з температури тіла й трупних плям, від тридцяти до сорока п'яти хвилин тому, — відповіла експертка, звіряючись із показниками термометра. — Точніше скажу після розтину.

Тарас подивився на годинник на своєму телефоні, порахував назад. Тридцять-сорок п'ять хвилин тому вони з Яриною ще сиділи у вітальні, слухаючи, як старий, повністю живий, розповідає про товариство й формулу. Циліндр із датою сьогоднішнього дня вже лежав у скрині на той момент — про це свідчила його присутність там, коли вони спустились одразу після смерті, без жодного проміжку часу, за який хтось міг би підкинути доказ.

— Він написаний заздалегідь, — сказав Тарас тихо. — Не після смерті. Раніше. Можливо, задовго раніше.

— Тобто хтось знав точну годину його смерті настільки заздалегідь, що встиг виготовити циліндр і покласти його в скриню до того, як ми взагалі під'їхали до цього будинку сьогодні, — підсумувала Ярина. — Або...

— Або, — підхопив Багрій похмуро, — циліндр не був покладений туди звичайним способом взагалі. Він просто з'явився, коли настав момент, точнісінько як усі попередні. Не за законами фізики, які я звик застосовувати у своїй роботі.

Один з молодших офіцерів, що допомагав криміналістам, підійшов ближче, з підозрою поглядаючи на Тараса й Ярину.

— Капітане, а чому ці двоє взагалі опинились у будинку постороннього старого чоловіка, який щойно помер за загадкових обставин? Це вже третя раптова смерть за два тижні, пов'язана з їхніми іменами.

Багрій обернувся до молодшого колеги з виразом, що не залишав місця для подальших запитань.

— Тому що я особисто попросив їх допомогти в неофіційному розслідуванні серії дивних випадків, — сказав він твердо, беручи на себе відповідальність, яку насправді ще не встиг обговорити з керівництвом. — Якщо у вас є претензії до методів слідства, звертайтесь до мене, а не влаштовуйте допит свідкам на місці події.

Молодший офіцер стиснув губи, але відступив, і Тарас відчув укол вдячності до капітана, чия готовність захищати їх переважала над формальною обережністю, яку інша людина на його посаді виявила б без вагань.

— Дякую, — сказав Тарас, коли офіцер відійшов.

— Не дякуйте поки що, — відповів Багрій сухо. — Якщо це піде далі, вище моєї посади, захистити вас від офіційних підозр буде значно складніше. Раджу обом вам мати готове алібі й свідків на кожен момент, коли ви опиняєтесь поруч із черговою жертвою. Бо наступного разу удача може не бути на вашому боці.

---

Криміналісти дозволили забрати скриню з документами лише під вечір, після довгих формальних процедур, і то тільки завдяки особистому втручанню Багрія, який офіційно оформив передачу як "матеріали, що становлять історичну й архівну цінність, підлягають вивченню профільним фахівцем". Тарас підозрював, що капітан просто хотів позбутися незручного, необ'яснюваного доказу зі своєї офіційної справи якнайшвидше, перш ніж хтось із начальства зажадає пояснень, чому в матеріалах кримінальної справи фігурує восковий циліндр столітньої давнини з написаною наперед датою смерті.

Вони привезли скриню до архіву пізно ввечері, коли будівля вже стояла порожньою, окрім чергового охоронця на прохідній, який ліниво кивнув їм, звик уже до пізніх візитів Тараса останніми тижнями.

— Мені треба додому, — сказала Ярина, коли вони розвантажили скриню в кабінеті. — Я не витримаю більше сьогодні, чесно. Може, розберемо це завтра вранці, на свіжу голову?

— Звісно, — погодився Тарас. — Іди відпочинь. Я тут ще трохи затримаюсь, каталогізую, щоб завтра було зручніше працювати.