ТРАГЕДІЯ

Одного ранку, ніщо не віщувало біди. Арахна, тримаючи на руках свою дочку, годувала її з ніжністю та любов'ю. Еландін дивився на них обох із теплою усмішкою, відчуваючи, як його серце наповнюється щастям.

Раптом у спину Арахни вдарила чорна магія. Вона скрикнула від болю і інстинктивно закрила дочку, захищаючи її від небезпеки. Аріанель злякано заплакала.

Еландін скочив на ноги, його обличчя спотворилося від жаху та гніву. Перед ним стояв Таргас, очі якого сяяли злістю.

— Я обіцяв, що не дам вам бути щасливими, — промовив Таргас із глузуванням, його луною пролунав лісом. — І я дотримаю свого слова.

Еландін витягнув меч, готуючись до битви.

— Ти заплатиш за це, Таргасе! - вигукнув він, його голос тремтів від люті.

Арахна, незважаючи на біль, міцно тримала Аріанель, її погляд був сповнений рішучості. Вона не збиралася здаватися, знаючи, що повинна захистити свою дочку за всяку ціну.

Еленвен, почувши шум і крики, поспішив на допомогу. Вбігши на галявину, він побачив Таргаса і його обличчя спотворилося від гніву.

- Таргас, негіднику! - вигукнув він, вихоплюючи лук і готуючи стрілу.

Але коли він побачив поранену Арахну, його обличчя зблідло. В його очах відбився страх за її життя і лють від того, що сталося.

- Ти заплатиш за це! — прошепотів він крізь стиснуті зуби.— Ти помреш від моєї руки.

Еландін, бачачи Еленвена поряд, відчув приплив сили. Таргас, побачивши об'єднані сили друзів, замислився на мить, але його рішучість не ослабла.

- Давайте покінчимо з цим, - сказав Таргас, його голос наповнився загрозою, і магія навколо нього почала наростати.

Ні! — пролунав крик Арахни, її голос був сповнений розпачу. Сльози котилися її обличчям.

- Я знаю, що робити, - додала вона, намагаючись зберігати спокій.

Еленвен, з жахом спостерігаючи за подіями, підійшов ближче до неї.

- Візьми Аріанель, будь ласка, і біжи. Ти маєш зберегти їй життя, запам'ятай, — сказала вона, простягнувши йому дочку на тремтячих руках.

- Бігти??? — ошелешено запитав ельф. — Я не можу вас покинути.

— Вона потрібна Таргасові, — пояснила Арахна. - Маг прийшов за донькою. Нас він просто вб'є. Я знаю що робити.

Арахна глянула на Еленвена, який тримав Аріанель на руках.

— Візьми її й біжи, — тихо сказала вона. - Я впораюсь. Обіцяю.

Таргас злісно посміхнувся, бачачи їх.

— Ви всі помрете, — сказав він, починаючи заклинання.

Еленвен, взявши Аріанель на руки, збентежено глянув на Арахну. Її слова вражали його до глибини душі.

— Але як я можу лишити вас? — у його голосі лунав розпач.

Арахна посміхнулася, незважаючи на біль, і сказала:

— Я зроблю все, щоб урятувати вас обох. Він прийшов за нею, і я не дозволю йому нашкодити їй. Будь ласка, біжи. Ти повинен її врятувати, Еленвен.

Еленвен стиснув зуби і, міцно притиснув Аріанель.

Таргас наближався, його очі палали злістю.

— Ти гадаєш, що зможеш мене зупинити? — уїдливо запитав Таргас.

Арахна, зібравши всю свою волю, піднялася на ноги і, дивлячись прямо в очі Таргас, прошепотіла заклинання, яке давно зберігала в пам'яті, знаючи, що воно може врятувати її сім'ю ціною власного життя.

Еленвен вагався, але бачачи рішучість Арахни і відчуваючи її любов до дочки, він кивнув і прийняв Аріанель на руки.

— Ми будемо чекати на тебе, — прошепотів він, несучи дитину в безпечне місце.

Еландін, залишившись на місці, дивився в очі Арахни, відчував, як його серце розривається.

— Я не покину тебе, кохання моє, — сказав він.

Арахна слабо посміхнулася і відповіла:

- Я знаю коханий. Але я не хочу, щоб ти втручався.

Вона насилу підійшла до нього, стискаючи зуби від болю, який завдавала рана від чорної магії. Еландін акуратно обійняв її, намагаючись не завдати ще більше страждань.

— Дозволь мені допомогти тобі, — прошепотів він, торкаючись її щоки.

Арахна, відчуваючи біль, але ще більше відчуваючи любов до свого чоловіка, дивилася в його очі, сповнені ніжності та смутку.

— Я назавжди запам'ятаю нашу любов і ту ніжність, яку ти подарував мені, — тихо сказала вона, її голос тремтів від емоцій.

Еландін, стискаючи її руку, відчув, як сльози підступають до його очей. Він розумів, що цей бій може стати останнім для Арахни, і його серце розривалося від думки про її можливу втрату.

Арахна м'яко притулилася до нього, їхні губи злилися в глибокому, повному коханні поцілунку. Цієї миті вони забули про біль і небезпеку, що оточувала їх. Все їхнє життя, сповнене радості та страждань, сконцентрувалося в цьому єдиному моменті, коли їхні серця били в унісон.

Еландін обійняв її міцніше, відчуваючи тепло її тіла і чуючи биття її серця. Він знав, що це може бути останній раз, коли він відчуває її поруч, і намагався запам'ятати кожну мить, кожен дотик.

- Я люблю тебе, - прошепотів він, його голос тремтів від емоцій. — І завжди любитиму.

Арахна посміхнулася крізь сльози і відповіла:

- Я теж люблю тебе. Ти завжди будеш в моєму серці.

Ці слова наповнили її рішучістю та силою. Вона відпустила його, відчуваючи в душі спокій і впевненість, знаючи, що робить це заради їхньої доньки та заради кохання, яке назавжди залишиться з ними.

— Пробач мені, — сказала Арахна, - Знімаючи магічне кільце і кладучи його на долоню Еландіна.

Еландін приголомшено дивився на неї. Його серце завмерло від жаху.

— Не роби цього, — прошепотів він, дивлячись, як вона повільно перетворюється на павука.

- Ні, не роби цього, я прошу тебе!, - знову крикнув він, розпач проривався в його голосі.

Арахна подивилася на нього з болем та любов'ю, її очі блищали сльозами.

— Врятуй нашу дочку, вона, — обіцяй мені. прошепотіла.

Арахна заплющила очі і зібрала всю свою силу. Вона знала, що її любов до Еландіна і дочки дасть їй сили впоратися з Таргас.

— Я люблю тебе, — прошепотіла вона і відпустила його, розвертаючись до Таргаса.

Еландин, тремтячи від горя і страху, кивнув, міцно стискаючи обручку в руці, розуміючи, що не зможе зупинити її, зробив крок назад, спостерігаючи, як Арахна розвертається обличчям до Таргаса. Він бачив, як її очі сповнюються рішучістю і силою, готові битися з ворогом, щоб захистити свою сім'ю.