Розділ 28. Кров від крові (1)

Дряпаючи нігтями кам'яну підлогу, Майя намагалася визволити щиколотку з ланцюга, що тягнув її до Джерела. Їй вдалося босими ногами впертися в сходинку під кришталевою колоною й так затриматися. Руками відчайдушно хапалася за сплячі тіла своїх одногрупників. Її долоню щось дряпнуло.

Майя скочила на коліна і кинула погляд на батька біля стіни. Місячне світло з відьомських вогнів висвітлювало плями крові на камені під тілом чоловіка. Він не рухався, але все ще дивився на неї затьмареними очима. Хоча, може, Майю він вже не бачив.

Дівчина знову спробувала вирватися, але Лісана схопила її за косу і різко смикнула назад. Майя подивилась в зелено-сірі очі чаклунки. Вона ніколи не звертала уваги на їхній колір, але зараз вони горіли шаленою ненавистю.

 — Що таке, Семироз? Думала, раз академія магії, так в казку потрапила?

Погляд дівчини зачепився за фібулу на комірі її одногрупника. Майя не встигла подумати, як схопила «Т»-подібний край голки й висмикнула з дужки. Вона різко увігнала голку в стегно Лісани. Жінка скрикнула і відступила її волосся.

Відчувши, що ланцюг на щиколотці ослаб, Майя скинула його і підскочила на ноги. Миттю сплела заклинання вогненної стрічки й направила на секретарку. Однак ланцюг чаклунки відбив його. Лісана щось прошипіла, і золоті ланки вкрилися чорними міазмами, наситивши повітря важкою аурою скверни. Ланцюг скрутився і полетів у Майю. Та встигла відскочити. Вона ледь не впала, зачепившись ногою за чиєсь тіло. Ледве встигала перестрибувати через одногрупників і магів, коли Лісана знову спробувала її зловити. Мимохідь глянувши на сплячих адептів, Майя побігла до виходу. Тут вона не зможе вільно вести бій. Вона вискочила за двері. Слідом вибігла Лісана, злегка кульгаючи на ліву ногу.

 — Семироз! — зло прокричала вона.

Майя хотіла бігти в бік центрального холу, але ланцюг перегородив їй дорогу. Дівчина ухилилася від нього і понеслась по сходах вгору.

Піднявшись на два поверхи, вона побігла по коридору, поки з-за повороту спереду не вискочила золота монетка. Майя різко загальмувала і побігла назад. Але й там з'явилося дві золоті монетки, а за ними й Лісана. Тільки тепер дівчина усвідомила, що секретарка куди краще знає академію. З нею трюк у хованки не спрацює.

Лісана прищулилася, коли у Майї в руках спалахнули вогненно-зелені стрічки. Може, їй нікуди бігти, але так просто вона теж не дасться.

 — Ніяк не вгамуєшся, Семироз, — роздратовано вигукнула Лісана. — Ти тут лише півроку. А вже вважаєш себе чародійкою!

Лісана підняла руку, обидві монетки спалахнули й спрямували в Майю ланцюги. Дівчина відбила їх, але її відштовхнуло до стіни.

Жінка розсміялася і стала наступати, атакуючи Майю ланцюгами. Дівчина ледь встигала їх відбивати. Її тіло працювало на рефлексах, які вона встигла отримати на тренуваннях Бойової Магії й уроках Чароплетіння. Але у Майї всього одна магічна душа, а силу Лісани живили три.

Коли спина дівчини вперлася у стінку, вона помітила двері в кутку. Ухилившись від чергової атаки, шмигнула в отвір і потрапила на терасу, яка виявилася кутовою. Заморозивши за собою ручку двері, щоб хоч якось уповільнити переслідування, Майя скочила на бильця і прикинула відстань до сусіднього даху. Коліна у неї затремтіли, а голова пішла обертом від висоти. Коли вона спробувала так геройствувати в минулий раз, то мало не розбилася.

Позаду почувся стукіт, і Майя зрозуміла, що у неї немає часу сумніватися. Її переслідувачка страшніше будь-якої висоти.

Майя стрибнула, приземлилася на скат даху і покотилася назад. Їй довелося стати на коліна і впертися ногами в карниз. Лісана в той момент вже вибігла на терасу. Майя видерлася по присипаному снігом даху. Ледве встигла проскочити через гребінь, коли біля її голови пролетів ланцюг.

Дівчина з'їхала по схилу на рівніший дах, посередині якого сніг присипав щось, схоже на арку. Конструкція виявилася занадто довгою, щоб її оминути. Тому Майя залізла прямо на арковий дах. Коли її долоня зняла шар снігу, дівчина побачила скло. Зрозуміла, що під нею скляна стеля над атріумом бібліотеки. Позаду щось промайнуло. Майя впала, ухилившись від ланцюга. Підняла голову і подивилася на Лісану, яка вже йшла по арковому даху.

— Повинна визнати, Семироз, ти доставила мені більше проблем, ніж я очікувала, — криво посміхнулася секретарка.

Майя хотіла направити на неї закляття, але ланцюг з монетки, що кружляв навколо жінки тепер в повітрі, різко вистрілив вперед і обвив її зап'ястя. Другий ланцюг обвив ноги Майї й стиснув до болю. Лісана встала над поставленою на коліна Майєю.

 — Знаєш, коли ти приїхала, я думала тебе просто вбити. Але дурням, мабуть, щастить. Коли ти посварилася з батьком у всіх на очах, я побачила його повний болю погляд. І зрозуміла, що даремно поспішала. — Вона повела пальцями в рукавичці, ланцюги сильніше обвили Майю. Лісана нависла над дівчиною так близько, що вона бачила, як блищать тріумфом її очі в темряві. — Дивитися, як він страждає, було неймовірно приємно, — солодко промовила жінка. — За цю потіху мені варто подякувати тобі. Але мені хотілося, щоб ви помирилися. І коли він відчув би, що щасливий, я б вирвала це щастя у нього разом з твоїм серцем. Тільки ви обидва виявилися впертими баранами! — скривилася вона. — Навіть я не розумію, чому він тебе не приймав.

Вона злегка схилила голову, немов про щось задумалася. А може, їй просто подобалося бачити марні спроби Майї вирватися. Так кішка грає з уже спійманою мишкою. Притиснувши лапою, не поспішає вбивати, смакуючи передчуття моменту, коли розпоре маленьке черевце своєї жертви.

Нарешті Лісана вимовила:

 — Хоча вже неважливо. Кажуть, діти відповідають за гріхи батьків. Так плати ж мені душею і кров'ю, Семироз! — процідила вона, і два золотих напальчники вп'ялися в шкіру Майї.

Жінка зашепотіла закляття. Майя здригнулась, коли з рукавички зійшла прозора пазуриста лапа й увійшла в її груди. Холодна і противно в'язка, ця магія проникла через шкіру, м'язи та кістки, поки не стиснула серце, яке шалено скакало. Дівчина скрикнула, коли лапа потягнула з неї частину її нутра.