Розділ 25. Гість уві сні і ворог наяву (3)

Падіння змусило її прокинутися. Серце шалено билося, а тіло тремтіло від липкого холоду, що йшов звідкись зсередини. Майя спробувала відкрити очі, але повіки не хотіли розмикатися, їх щось щільно тримало.

Вона поклала долоні на обличчя і здригнулася, відчувши на очах щось прохолодне і ворсисте. Спішно здерла з себе це. А коли, нарешті, змогла розімкнути повіки, побачила в руках мох. Дівчина підвелася і спробувала згадати, що сталося.

Ось вона зірвала чарівний виноград, ось побачила чиїсь постаті під деревами, а потім...

Майя підняла погляд. Величезне око пропало. Небо темне і затягнуте хмарами — не видно жодної зірки. І навіть бар'єр, що підтримує температуру на даху із садом, не мерехтів, від чого навколо було дуже холодно.

Майя знову напружила пам'ять, відчуваючи, що це не все, про що їй варто згадати. Коли вона втратила свідомість, то побачила... Вона не пам'ятала, що побачила. Сон неминуче вислизав з пам'яті. І як би вона не намагалася утримати хоч маленький його фрагмент, все це потонуло в реальності, як промоклий паперовий кораблик. Але хоч сам сон був втрачений, він залишив чіткий відбиток почуттів: роздратування і тривогу. Тривогу за батька.

Майя не знала, чому раптом вирішила, що йому щось загрожує. Але ця думка міцно засіла у неї в голові.

Вона ще раз протерла очі й піднялася. Відчуття тяжкості нікуди не поділося, та й сонливість ніяк не відступала. Майя озирнулася, і їй стало ще більш недобре.

Шматки моху покривали весь сад. Тоді дівчина заглянула за Завісу і побачила, як якісь струмки невідомої магії повзуть по підлозі й рослинах, живлячи дивний мох.

Піднявшись, Майя струсила з себе інші шматки моху. І лише тоді пропала сонливість. Виходить, ця дивна магія покликана присипляти. Ось тільки хто її застосував?

Дівчина підняла Кароліну, яка заснула поруч з нею. Як і у неї, тіло й очі ящірки покривав мох. Майя спробувала зняти його. Але як тільки це зробила, на зеленій мордочці виріс новий шар моху.

Зрозумівши, що це марно, Майя поклала долоню на грудку ящірки. Сердечко там спокійно билося. Схоже, до Кароліни зараз не добудитися, але хоч її життю нічого не загрожує.

Майя обережно віднесла Кароліну в найближчу оранжерею, де всередині зберігалося тепло, і поклала на корені одного з невеликих чагарників. Тоді повернулася і глянула в бік тренувального поля. Силуетів більше не було. І точно не тому, що вони пішли.

Дівчина поспішила до сходів. Увійшовши в замок, вона побачила, що мох шматками покриває всі стіни, підлогу та стелю. Щоб це не було, воно заповнило всю академію. Чи означає це, що всі, хто був тут, заснули?

Намагаючись ігнорувати шалений пульс в скронях, Майя спустилася на другий поверх. Звідти пішла в дирекцію. Канделябри не працювали. Майя висвітлювала дорогу маленьким мерехтливим вогником на кінчиках пальців. Через мох замок здавався старим і кинутим.

Двері дирекції залишили прочиненими, але ні Лісани, ні ректора там не було. Майя підійшла до телефону на столі секретарки, однак той не працював. Схоже, магічне забезпечення в усьому замку відключили. Це пояснювало згаслі канделябри й відсутній бар'єр над садом.

Майя подалася в хол до охоронця. Чоловік спав, сидячи на стільці, з його рук випала газета. Очі чародія покривав мох. Про всяк випадок Майя вирішила спробувати його зняти, але результат не змінився. Дівчині стало зовсім ніяково — схоже, вона єдина, хто не спить в цьому замку, де твориться казна-що.

Майя повернулася в хол і вже глянула на вхідні двері, подумавши, що їй варто піти з замку і викликати варту. Але згадала про Ельдара. Спершу потрібно його знайти й переконатися, що з ним все добре.

Вечірня консультація у її групи повинна була проходити з Зілля і Настойок в одній з лекційних аудиторій на першому поверсі. Дівчина вже йшла по коридору, як раптом відчула щось дивне. Її шкіру з правого боку защипало, немов вона натрапила на кропиву.

Майя подивилася на глечик у ніші. Магічним зором побачила, що звідти розповзлися темні нитки, які живлять мох. Коли вона підійшла ближче, виразно відчула поколювання в тілі, немов повітря отруювала якась сила. Майя відставила вазон і глянула на магічне коло, в центрі якого лежала золота монетка. Від кола віяло скверною, і дівчина не наважилася доторкнутися до золотої знахідки.

Попереду на перехресті коридорів почулися кроки. Майя повернула вазон на місце, погасила магічний вогник і припала до стіни.

З-за повороту показалися дві фігури в довгих плащах і капюшонах. Хоч один з них висвітлював дорогу вогнем в руці, розглянути їхні обличчя не вдалося. Але куди більше питань викликало щось на плечі другого, більш широкоплечого і міцного на вигляд незнайомця. Спочатку Майї здалося, що це мішок. Але потім вона роздивилася там руки й ноги, зарослі шматками моху.

Коли обидва невідомих повернули за ріг, дівчина побачила коротко стрижену голову і впізнала Яна. Чужинці несли кудись її одногрупника.

— Це все? — почула вона голос третього з коридору, куди увійшли незнайомці.

— Напівкровка ще там. Хрип-Костолом зараз з ним... розмовляє, як він це вміє,— хмикнув другий голос.

— Хоч би він з нього дух не вибив перш ніж виродок розколеться. А то як ми потім пояснимо це.

— Яка різниця, не до нас же будуть претензії...

Голоси поступово затихли в глибині коридору. Шлунок Майї стиснуло у вузол.

Навіщо ці люди схопили Ельдара?! Куди забрали Яна? І що з іншими перволітками?

Майя стояла біля стіни й намагалася зрозуміти, що тут коїться. Вона думала, небезпека загрожує тільки батькові. Але загроза виявилася набагато більшою. В академію пробралися чужинці й приспали всіх. Їй потрібно бігти в місто за вартою. Але що буде за цей час з Ельдаром?!

Майя притиснула холодний кулак до губ. Це допомогло їй трохи заспокоїтися і подумати ясніше.

Її групу схопили, але батька невідомі не згадали. Це ще не значило, що і він не потрапив в пастку, проте Майя занадто мало розуміла з того, що тут діється. Поки вона знає напевно тільки одне: життя Ельдара в небезпеці. І вона не піде, поки не знайде його.