Розділ 25. Гість уві сні і ворог наяву (2)

Деякий час Майя не розуміла, де опинилася. Бачила перед собою безліч порожніх крісел. Коли ж очі звикли, дівчина зрозуміла, що стоїть на сцені. З боків висіла червона завіса з блідими лаштунками. Широкий майданчик пустував, але хтось зверху направляв на Майю кілька прожекторів. І коли вона зробила декілька кроків, світло рухалося з нею.

Величезний зал для глядачів, як і сцена, стояв порожній. Але вона роздивилася темну постать, яка сиділа в останньому ряду. Фігура не рухалася, так що Майя подумала, що їй зовсім це здається. Але раптом почула голос:

— Тебе важко було докликатись, маленька відьмо.

Майя здригнулась. Голос нагадував шелест листя. Але не той, що пестить слух в ясний літній день. А той, що несе в собі незриму загрозу, коли пробираєшся лісом в холодну похмуру ніч.

— Хто ви?

— Ти знаєш, хоча вже довго не пам'ятаєш.

Майя насупилася на таку дивну відповідь.

— Тоді де я?

— Там, де й була, лише трохи далі...

На це Майя вже відверто втупилася на дивакуватого співрозмовника. Здивування від його відповідей притлумило навіть її страх.

— Втім, все це зараз неважливо,— зауважив голос. — Сьогодні я побачив цікаву виставу. А я — вдячний глядач, завжди особисто висловлюю захоплення тим, хто мене здивував. — Вона почула, як по порожньому залу рознеслися розмірені удари долонь. — Браво, маленька відьмо! Твоя гра застала мене зненацька, що буває, до речі, не часто.

Майя насторожено стежила за постаттю. Чомусь похвала викликала у неї тривогу, ніж вдячність. Та й за що їй дякували? Що за вистава?

— Треба сказати, я навіть злякався, що ти його вб'єш,— продовжував голос. — Мій кандидат тоді б дуже засмутився. Він це все-таки не перший рік планував. А ти мало не зірвала йому весь план.

Майя відчула, як всередині все похололо. Незнайомець говорив про батька? А кандидат, це...

— Хто ви? — зробила крок вперед, коли серце стислося від лячної здогадки. — І хто загрожує батькові?

Силует не відповів. Він раптом встав і повільно пішов між рядами до сцени.

— Якщо я скажу, пропаде інтрига. А інтрига в будь-якій виставі повинна триматися до кінця. Інакше не буде втіхи зацікавленому глядачеві.

Силует піднявся на сцену. Дівчина напружила очі, щоб розгледіти співрозмовника. Але тьма немов огортала його обличчя непроглядною вуаллю. Не давала нічого побачити навіть поблизу.

Незнайомець зупинився перед нею.

— Магія зробила тебе щасливою? — раптом запитав тихий голос.

Це запитання стурбувало не так її, як її серце — воно забилося ще швидше. Майя не розуміла, що так стривожило його. Але вже знала, що її серце може давати цінні підказки. Вона позадкувала, та раптом нога не відчула опори. Майя обернулася і побачила, що стоїть на краю сцени.

— Магія зробила тебе щасливою? — підступив ближче силует, і його до цього ввічливий тон раптом став владним. — Відповідай мені, маленька відьмо.

Майя зрозуміла, що їй не можна мовчати.

— Магія зробила мене тією, хто я є.

Вона не придумала нічого розумнішого, ніж відповісти в тій же манері, що і її співрозмовник. Зрештою, раз їй нормальних відповідей не дають, то з чого вона повинна? І, схоже, таємничому глядачеві це навіть сподобалося, тому що Майя почула його тихий сміх.

— Швидко вчишся. Даремно він тебе вигнав. Але нічого, скоро витирач перестане бути тобі проблемою. Сьогодні твій ворог помре, так що не шкодуй про втрату.

— Помре? Ви зараз про батька? — злякалася Майя. — Що йому загрожує?

Силует не відповів, і Майя напружено стиснула губи. Паніка раптом знову охопила її, і старанно приховуваний страх проступив на її обличчі.

Вона все ще сердилася на батька. Але одна справа злитися, і навіть ненавидіти. Та інше — дізнатися, що йому загрожує смерть. І це її дратувало ще більше.

— Мені потрібно повернутися,— заявила Майя. — Якщо я тут через вас, поверніть мене негайно!

— Я лише сюди тебе привів, але не я тебе тут тримаю.

— Так ви можете мене повернути?

— Так, це в моїх силах.

— Тоді поверніть! Будь ласка...

Силует промовчав. Майя відчувала, що її розглядають. Холодний страх і пекуча злість змішалися в її грудях. Вона не знала ні що відбувається, ні хто перед нею, ні що йому від неї треба. Але якщо ця людина говорить правду, то їй ніколи тут базікати. А невідомий продовжував мовчати, немов випробовував її терпіння.

— Це твоє бажання? — нарешті, почула вона шелест голосу.

Майя напружено подивилася на обличчя, заховане у темряві. І знову лячна думка змусила її нутро згорнутися в щільний вузол. Якщо перед нею той, з ким її стільки разів застерігали не говорити, то, здається, вона вже схибила. Втім, зараз її хвилювало інше.

— Так, я хочу повернутися, — твердо відповіла вона.

— Я можу виконати твоє прохання. Однак це буде мати ціну.

— Яку? — напружено запитала Майя.

— П'ять ночей.

— Що?

— Ти будеш винна мені п'ять ночей.

Майя вигнула брову. Прохання звучало поганою ідеєю.

— Що це означає?

— Тільки те, що я сказав.

Дівчина напружено глянула на силует. Ну так, кому це вона запитання ставить...

— Знаєте, я не по цих справах,— обурено зауважила Майя.

Силует тихо розсміявся.

— Та і я аж ніякий не інкуб,— повідомив він. — Тілом зі мною не розплатитися. Мої послуги коштують дорожче.

Хоч обличчя його не розгледіти, Майя відчула його посмішку. Вона зміряла незнайомця в темряві поглядом і, як не дивно, зрозуміла, що їй не брешуть.

— А іншої плати немає? — запитала вона про всяк випадок.

— Така моя умова.

Майя насупилася. Не в її звичках укладати угоди з незнайомцями. І вже тим більше такого дивного змісту. Але на кін зараз поставлено те, від чого вона не могла відвернутися.

— Три,— сказала Майя після невеликої паузи, згадавши, що деякі магічні істоти люблять одні числа більше за інших.