Розділ 5. Ящірка з короною

Другим уроком за розкладом було Травознавство. Аудиторія з цього предмету виявилася зовсім не звичною. Слідуючи за однокурсниками, Майя і Стефан вийшли на терасу на самому даху замку. Крім стільців і парт тут розміщувався цілий сад, були облаштовані грядки й оранжереї різних розмірів і форм. Тут росли як звичайні, так і чарівні рослини. Деякі ховали листя і цвітіння, варто було тільки підійти ближче. Інші, навпаки, виявляли цікавість і тягнули до гостей стеблинки й вусики. А були й такі, що готові мало не битися за свій горщик.

Стефан присів біля одного такого «забіяки», який загрозливо клацав зубастою пащею в обідку жовто-чорних пелюсток. Хлопець взявся дражнити зубасту рослинку, то опускаючи, то піднімаючи палець.

— Обережніше, а то відкусить. А зубки його отруйні.

Стефан та Майя глянули на сусідній кущ. Той злегка ворухнувся.

— Ого, рослина, що розмовляє! — зрадів хлопець.

— Перепрошую, юначе! Я — ваша вчителька Травознавства, — з гідністю озвався кущ.

Кусюча квітка вирішила, що це її шанс хапнути нахабу, але Стефан навіть не дивлячись відвів палець, і гострі зубки клацнули у повітрі.

— Так наш учитель — кущ? — поцікавилася Майя, згадавши Люсі на воротах.

Але тут із куща виринуло цілком людське обличчя.

— Ах, якби я була кущем, то б все було простіше, — посміхнулася незнайомка Майї.

Відсунувши гілки, на доріжку вийшла жінка в темно-зеленій мантії. На голові вона мала безліч рудих косиць, закріплених дерев'яними бусами. Сама жінка виявилась досить симпатичною, з круглим рум'яним лицем. Кінчик її носа був забруднений землею. В одній руці вона тримала великі ножиці, а в іншій — шкіряні рукавички.

— Втім, мрія моя цілком реальна, — закотила вона очі, — коли моє тіло сконає, і його віддадуть Матінці Землі, наді мною посадять білу акацію. І тоді я буду годувати її коріння, і так поступово сама стану рослиною.

Вона захоплено зітхнула, насолоджуючись цією думкою. Адепти ж помітно не оцінили поетичність цієї мрії й тільки спантеличено перезирнулися.

— Я — професор Хедера, буду викладати вам Травознавство, — весело оголосила травниця, коли всі учні розсілися. — Відразу попереджу, що на цьому предметі вам доведеться забруднити руки. Так-так, не варто морщити носики, — глянула вона на двох адепток на другій парті, які незадоволено перезирнулися. — Знаю, деякі з вас і тарілку жодного разу за собою не мили, але на моїх уроках доведеться працювати із землею і рослинами. І те, і інше залишає бруд на ваших дорогих шатах. Так що раджу не сильно вбиратися на мої уроки.

Заняття по Травознавству пройшло спокійніше попереднього. На першому уроці копати нічого не довелося. Професор Хедера провела вступну лекцію і відпустила учнів раніше. Очевидно, сама поспішала повернутися до справ у саду. Лише наголосила, що наступного разу їх чекає практична робота.

Охочим травниця дозволила погуляти по саду. Та попередила, що не в усі оранжереї дозволено заходити.

Велика частина групи поспішила назад в академію. Схоже, їх не сильно вразили всі ці химерні квіточки та листочки. Можливо, як постійні мешканці Цвіточа, вони звикли до подібних дивовиж. А ось Майя вирішила скористатися шансом і ще трохи побродити між чарівних трав і кущів. Стефан залишився дрімати за партою, так що Майя довірила йому сумку і пішла сама.

Сад виявився більшим, ніж вона думала. Майї починало здаватися, що вона потрапила в інший вимір, а Академія залишилася десь далеко позаду. Дівчина заглядала у вікна оранжерей, присідала біля яскравих плодів, допоки її увагу не привернув рух між тіней. Майя здивовано подивилася на зелену ящірку на одному широкому листі. Виходить, тут і така живність мешкає!

А ящірка виявилася не простою, а із золотою короною на голівці. Хоча для Майї вона зійшла б за колечко. Ящірка уважно дивилася на дівчину і не ворушилася. На мить Майї здалося, що вона не справжня, а просто поставлена для прикраси. Але ящірка моргнула, зіскочила на підлогу і стрімко побігла між рослинами. Заінтригована Майя поквапилася за нею. Навіть цікаво, де живе така ящірка? Невже в маленькому замку? Але замість замку тваринка прошмигнула в прочинені двері оранжереї. Майя обережно заглянула туди й ахнула.

Посеред оранжереї стояв величезний, як бочка, вазон. А над ним здіймалися великі пелюстки, довжиною у людський зріст, і сяяли райдужними жилками. Вони пульсували по рослині, немов кровоносні судини, і міняли колір. Під стеблами росли кучеряві плоскі, як стрічки, вусики. Майю так вразили розмір і краса квітки, що вона й не помітила, як увійшла в оранжерею.

Квітка її почула і зацікавлено підняла вусики.

— Вітаю! — посміхнулася Майя.

Чомусь здалося, що з такою красивою рослиною потрібно привітатися.

Вусики відреагували на її голос навіть більше, ніж на кроки. Вони обережно потягнулися до неї. Майя підняла руку. Вусики соромливо торкнулися її, а потім, трохи осмілівши, обплели її долоню.

— Ого, міцне рукостискання, — помітила Майя.

Тут один вусик ковзнув по її пальцю. Майя відчула гострий біль і здригнулася. Вусики теж різко повернулися до вазона. Дівчина глянула на вказівний палець — з порізу потекла крапля крові. Краєм ока Майя помітила, як заворушилася сама квітка. Вона підвелася на стеблі та повернулася до неї, нагадавши своїм виглядом величезну змію. Дівчину вколов легкий страх. Напевно, краще забиратися. Правильність наміру підтвердилися пелюстки, які трохи відкрилися. Їхній внутрішній бік виявився повністю покритим дрібними зубами. Не встигла Майя зробити крок, як квітка з блискавичною швидкістю кинулася на неї, використавши скручене стебло як пружину.

У наступну мить Майя відчула, як хтось рвонув її за комір плаща і різко відтягнув назад. Величезні пелюстки зімкнулися в лічених сантиметрах від неї й стали зло клацати в повітрі. Та довжина стебла не дозволила дістатися жаданої здобичі.

— Лаура вірно помітила, як подивлюся.

Майя обернулася і розгублено глипнула на червоноволосого. Той посміхався, спостерігаючи за її блідим обличчям.