-
Поділитися
- Поскаржитися
"Багно Землі і зоряний пилок"
Серед Пустот і в Коловертях,
Там де блищить людська Земля.
З'явився я, в державі Смерті,
Щоби боротись за Життя.
Піщинки мене породили,
Ідею вирвавши у світ.
Про щастя їх, і миготіння,
Маленьких оченят моїх.
Та не пройшло й півроку може,
Як їх розмила зла вода.
Лишився я в своєму тілі,
Серед пилку, серед багна.
Живи і не піддайся Смерті,
Що так і манить в Небуття!
Вбери ці соки з Коловерті,
Казала матінка моя.
І так роблю я до тепер.
Пожива - то усе навколо.
І навіть зорі і багно,
Мої укріплять руки бромом.
Ярослав Пирлик (yaroslaviys - інстаграм)
Серед Пустот і в Коловертях,
Там де блищить людська Земля.
З'явився я, в державі Смерті,
Щоби боротись за Життя.
Піщинки мене породили,
Ідею вирвавши у світ.
Про щастя їх, і миготіння,
Маленьких оченят моїх.
Та не пройшло й півроку може,
Як їх розмила зла вода.
Лишився я в своєму тілі,
Серед пилку, серед багна.
Живи і не піддайся Смерті,
Що так і манить в Небуття!
Вбери ці соки з Коловерті,
Казала матінка моя.
І так роблю я до тепер.
Пожива - то усе навколо.
І навіть зорі і багно,
Мої укріплять руки бромом.
Ярослав Пирлик (yaroslaviys - інстаграм)